Варфоломіївська ніч

На двері глянь. А чи нема хреста,
О, гугенот, під ніч Варфоломія.
Столицю ж бо продали неспроста
За іноконфесійну літургію.

Що королю? Йому аби Париж.
Він за Париж утне і чорну месу.
Підніме підлабузника престиж,
На вірних нацькувавши жовту пресу.

Ти протестант — а він тепер король.
Підписує таємні кондуїти.
Йому давно перемінили роль,
А це тобі не скоро зрозуміти.

Він вище правди, зради, віри, прав,
А ти лише статист чужої п'єси.
Він історичну фразу проказав:
"Париж, о гугеноти, вартий меси!"

Тож погамуй обурення бліде —
Всо буде просто і доволі прісно,
Він в будь-яку з конфесій перейде,
Куди накаже свита закулісна.

Німує ніч, безглузда, як арешт.
Варфоломій біди не провіщає...
Аж ось... на чорних дверях — білий хрест,
Ти здогадався, що це означає?