Свято лишили, та вбили в нім серце!
Свято – не свято, лиш смуток і жаль.
Як поєднати кутю й грецьку церкву?!
Наше – кутя, але церква – чужа.
Знищено дух! Залишились ознаки.
Все переплутали, навіть пісні.
Серед морозу, мов вість добра в хату,
Зрине прадавнє у страві масній.
Духу потраву нанесли нам зайди.
Чом’ же ще й досі ми терпимо зло?!
Наша культура вже квітнула, заки
Хтось в Віфлеємі родивсь (чи й було?..)!