Молимось вогню, первісному богу
гордих,
у танку шаленства, у гоні інстинкту.
Хто не втримає ритму, рівноваги,
опори —
назавтра попелом крізь землю ростиме.
Молимось вогню, що тужить
нашою кров'ю,
що папороть серця запалює
покликом предків.
Молимось вогню під його осяйною
покровою
словами гімну, що бентежить терпко:
«Очисти нас від скверни, ватро Купала,
ти ж сонце годуєш свого полум"я
вим'ям,
що, вранці сховавшись за мряки
опалами,
тіло вогненне у ріках Вітчизни вимиє».
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira