Як гарний килим ткала я своє життя –
Міцна основа з дуже рівними стіжками.
Всі зовні бачили лише красу шиття,
Я знала внутрішню – заплутану, з вузлами.
Бувало, часом хтось вплітав туди плітки,
І я не знала, як їх втиснути в орнамент.
Бо на звороті тоді рвалися нитки.
І довго потім гоїлась душа рубцями.
Яскравим видавалось всім моє життя,
Бо в візерунок душу всю свою вкладала.
Та тільки на звороті була справжня я,
А зовні та, яку вже для чужих зіткала…
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira