– Як ти?

– Жива, але…

росія ніяк не вмре.

– Як ти?

– Ховаю маму.
Як зірка, була яскрава.

– Як ти?

– Поки не вдома.
Страшна від недому втома…

– Як ти?

– Лежу в лікарні.
Замість кави в кав’ярні.

– Як ти?

– Шукаю сина.
Зникла моя дитина.

– Як ти?

– Не маю хати.
Танком розбили кати.

– Як ти?

– В окопі, друже.
Тут небезпечно дуже.

– Як ти?

– Не можу спати.
Сина треба чекати.

– Як ти?

– Додому рветься
моє налякане серце.

– Як ти?

– В Європі. Знаєш…
Жалієшь, коли втрачаєш.

– Як ти?

– З катами поряд.
Чую російський сморід…

– Як ти?

– В авто стріляли.
З родиною бігли полями.

– Як ти?

– Боюся дуже.
В Харкові страшно, друже.

– Як ти?

– Грошей бракує.
Батько хворий, нервує…

– Як ти?

– Сиджу в Херсоні.
Посивіли швидко скроні.

– Як ти?

– Допомогаю.
Вдень. А вночі волаю.

– Як ти?

– У сина в шпиталі.
Як без ноги він далі?

– Як ти?

– Чудом вціліла.
Поряд квартира згоріла.

– Як ти?

– Син у полоні.
Сльози такі солоні…

Як ти?
Коротке питання,
в ньому – наш біль і страждання.

– Як ти?
– Всміхнусь я щиро:

Хочу країні миру!

Теги:
Джерело: https://coma.in.ua/44435

Медіа