Якби...

(князю Святославу)

Хоробрий княже, дужий, мудрий, сильний,
Якби ж здолав ромеїв ти, якби...
Тоді б народ наш був розкутий, вільний
Й не знав тисячолітньої ганьби.

Його б чужинські зайди не терзали —
Яких висот він міг би досягти!
Духовно і фізично не вбивали б
Його ворожі підлії кати.
Могутня Русь — батиї, чінгісхани
За сотні верст не сміли б підійти.
Голодомори, тяжкі втрати й рани —
Це ще тоді б унеможливив ти.
О, княже мудрий, я не дорікаю —
Ти за Вітчизну кров свою пролив.
Для неї, для Русі, для свого краю
Життя віддав і все, що міг, зробив.
Якби ти переміг, не ми в Європу —
Європа йшла б з поклоном до Русі,
Історія була б — правдивий опус —
Така, що шанували б її всі.
Ти б чужовір’я не пустив мерзенне
До нас у хату, навіть на поріг,
Якби у битвах лютих і шалених
Тоді ти Візантію переміг.
Якби... "Якби" в історії немає.
Є результат тяжкої боротьби.
Все ж крізь віки до тебе я звертаюсь:
«Якби ти, княже, зараз жив! Якби...»