Згадай лиш, Дніпре, предки наші
По берегах твоїх жили,
Наш край за рай земний вважали
Природу свято берегли.
Казали древні, Бористене,
Народи, що цю воду п ють,
Життю і Родові радіють -
І довго на землі живуть!..
Ті всеблагі часи змінились...
І зайди у наш край прийшли -
У людях віру в рідне вбили,
А рай на небі нам знайшли...
Тепер води вже не нап єшся,
Черпнувши ковшиком з човна...
Розумні кажуть, що п ємо ми -
Коктейль із хімії й лайна.
Скажи, наш батьку, які ліки
Потрібні щоб тобі ожить?
І щоб ти міг на повну силу-
Народу нашому служить?..