Стану я, онук Дажбожий (ім`ярек),
Благословлюсь, Рідним Богам поклонюсь.
Піду із дверей у двері,
Із воріт у ворота, та у чисте поле,
Де Вітри бистрі, Стрибожичі чисті.
Стану я до півночі лицем,
До сходу десницею,
умиюся ключовою водицею,
утруся рушником чистим лляним,
тканим, браним, красно вишиваним.
Обволочуся оболоками,
Підпережуся вранішньою Зорею,
Огорожуся ясним Місяцем,
Укриюся красним Сонечком,
Обтичуся частими Зіроньками.
Піду на північ та на схід
До самого синього Окіян-моря.
Як у тому Окіян-морі є острів Буян,
Посеред того острова Буяна стоїть Білун-гора,
Що посеред Сварожого двора.
Піду я, онук Дажбожий (ім`ярек),
На ту гору та у добру пору,
Самому Сварогу-батьку поклонюся,
Перед Ладою-матінкою повинюся,
Благословення їхнього попрошуся.
Благослови з Неба, Боже-Свароже!
Благослови, Лада-мати, на Землі стояти!
По Правді ходити, по Покону жити,
Добре діло-обрядиво нині починати,
Аби Рідних Богів та Предків славити,
А себе ладувати та правити!
Слава!
(За волхвом Велеславом)
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira