Як на морі на Окіяні,
На острові на Буяні
Лежить біл-горюч камінь Алатир.
Біля Алатиря стоїть Мокоша-Матінка.

А на поясі в неї – золоті ключі.
іду я Дажбожа онука (ім`я)
До Мокоші-Матінки близенько,
Поклонюся їй низенько:
Зніми ти, Мокоша-Матінка,
З шовкового пояса золоті ключі,
Відімкни ними мої ворота тілесні
Та пусти мого младенця на білий світ!
Будьте слова мої кріпкі та липкі,
Сильні, як Алатир-камінь!

Теги:
Джерело: З книги "Правослов. Молитви до Рідних Богів"

Схожі статті

  • 29.03.2016
    1687

    Я у мами один
    Найгарніший в світі син.
    Може трохи неслухняний,
    Може трохи

    ...
  • 28.03.2016
    3751

    Летіла лелека
    З-за Дунаю далекого
    Принесла новиночку
    Про мою дитиночку.

Медіа