Мати-Слава
б'є крилами об боки свої,
навколо неї сяє світло до нас.
І всяке перо іншої барви –
червоне, синє, блакитне,
жовте, срібне, золоте і біле.
І та сяє, як Сонце Свароже
і колами йде посолонь.
Та світилася сімома красотами,
Як заповідано Богами нашими.
А Перунь, уздрівши її,
Гримить у небі яснім!
То все наша честь,
і маємо стократ свої сили оддати,
то й уздріємо також.
І відкинемо старе життя наше
од нового, як січуть, рубають дрова
в домах огнищан простих.
Мати Слава б’є крилами о боки,
і йдемо до стягів наших,
бо ті стяги Ясуня!
(ВК, 7-Е)