Два роки без художника Віктора Крижанівського.

Поданий автопортрет митця є чудовим вступом до його особливого світу. Він проникливий, з глибоким поглядом, потужною енергетикою, надзвичайною волею, водночас м’яка й добра людина – таким усім, хто його знав, запам’ятався Віктор Володимирович Крижанівський.

Дороговказом для художника впродовж всього його життя були Віра й Україна. І глибока тема дохристиянських вірувань у його творчості, це насамперед поклик до українців: «За що зневага до свого. Невже не дорога нам власна хата. Чому ж не боремось брати».

Художник-професіонал, доктор філософії чи духовний провідник, кого було більше в цій людині? Так може все ж художника, бо залишено після себе більш ніж 1 200 творів! І вже вагаєшся після його залишеної унікальної бібліотеки літописів, історичних документів, релігієзнавчих матеріалів. Так може філософ? От й Кінгстонський університет (США) визнав художника – доктором філософії! А просвітлені українці називають Сонцеслава (рідновірське ім’я) «Провідником до грядущої ери».   

Автору цієї статті одного разу пощастило бути поруч з митцем під час підготовки й практичного створення шедевру художньої культури. Хочу зауважити, що бачив перед собою людину тяжкої праці. Ця праця раніше була невідома мені, адже треба було зустріти рідкісну людину, яка працює в полі «духу». Крім фізичної й розумової діяльності тут особливого зусилля потребувало входження в стан зміненої свідомості. Сам Віктор Крижанівський називав цю підготовку «Станом сухої колоди». Дійсно, на протязі дня він міг вживати тільки воду, абсолютно приборкуючи фізичну потребу в їжі. Важливим було бути в природному оточені, адже сам митець зазначав, що перехід свідомості був не надприродний, а природний, адже відбувається завдяки силам Природи. І ось, вже здається, художник готовий. Зараз на мій погляд він мусив добре виспатись й за роботу. Все виявилось більш складнішим. Після цілого дня поточних справ, близько опівночі він готує свій художній інструмент. І лишень декілька годин нічного часу відкривають художнику браму в «Світ пращурів наших». Бачу як він по хлопчачому присів на підлогу, змарнів, що це? Може виснаження? Чи концентрація? Так і не наважився дізнатися.  

Було відчутно, що все твориться заради Великої справи. Він не малював для Андріївського узвозу чи задля салонів на продажу. Він знав – це відбувається заради служіння  людям, своїй рідній землі.

Трагедія його обірваного життя є загальною рисою життя й посмертя багатьох великих ідеологів, духовних лідерів, які поклали себе на вівтар суспільних перетворень. Такі люди увіковічуються, а не вбиваються.

Мистецтво Віктора-Сонцеслава вічне, як вічно живе «Дерево Життя», яке стало центральною темою в його творчості.

«А життя все рівно продовжується». Віктор Крижанівський. 2002 р.