Історія школи бойового гопака

Український танець «Гопак» у кожнiй країнi свiту знають як вiзитку України. Немає i в Українi фольклорного танцювального ансамблю, в репертуарi якого б не було знаменитого Гопака чи людини, яка б його хоч раз не бачила.

Та далеко не всi, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традицiйних рухах збереглися не тiльки духовнiсть i мiстика глибини тисячолiть, а й гармонiйна система древнього вiйськового мистецтва наших пращурiв. Недаремно ж говориться, що все нове – це добре забуте старе, а в даному випадку збережений для нас в танцi комплекс бойових i спортивних вправ.

Історiя тихо виношує для себе таких цiкавих людей, яким потiм довiряє розкривати свої таємницi. Коли б, здавалося, безповоротно втрачено якусь ланку, яка пов’язує нас iз минулим, все-таки знаходиться людина, здатна перекинути до нього мiсток i продовжити давно започаткований процес. Саме такою людиною є Володимир Пилат – Засновник i Верховний Учитель Бойового Гопака. Першими вчителями Володимира були його батько, який досконало володiв боротьбою, i дiд, який був особистим охоронцем австрiйського цiсаря Франца Йосифа ІІ, вибраний один iз сотнi, а також вчителi Схiдних бойових мистецтв. Перш нiж почати роботу над вiдродженням Бойового Гопака, В. С. Пилат впродовж сiмнадцяти рокiв вивчав кiокушин карате, з них вiсiм рокiв був сенсеєм. Паралельно з кiокушином п. Володимир вивчав такi стилi, як: годзю-рю, соне, шотокан карате, кiкбоксинг, джiу-джитсу, айкiдо.

В селi Завидовичi бiля Городка, звiдки родом його родина, i де свого часу стояв табором Богдан Хмельницький, завжди була школа, в якiй вчили дiтей боротися. Такi школи були практично в кожному селi, i завжди в них був майстер, що вчив дiтей битися, боротися, розвивати в собi силу i захищати себе та своє село вiд нападникiв. За це односельчани давали йому харчi. Майстер бойових мистецтв не мусив займатися городом, скотарством, а лише пiдготовкою молодих воїнiв. В нашому народi нiколи не згасала передача знань, якi усно i на практицi переходили вiд поколiння до поколiння.

Елементи боротьби, котрi показували В. С. Пилату дiд чи батько, на перший погляд п. Володимиру здавалися нерацiональними, а iнодi i нереальними, лише згодом, набагато пiзнiше, коли за плечима був великий бойовий досвiд, до Учителя прийшло розумiння їхнього змiсту i значення, i вiн остаточно переконався, що це є досить потужна технiка, яка, при правильному використаннi, здатна творити чудеса i давати можливiсть з легкiстю перемагати будь-якого суперника.

Роботу по вiдродженню Бойового Гопака Учитель розпочав у 1985 роцi. В цьому ж роцi ним була започаткована експериментальна школа по дослiдженню Гопака як бойового мистецтва. Вiд самого початку народження Бойового Гопака вже було видно, що є велике зацiкавлення молодi до вiдродженого козацького лицарського мистецтва. Дiйсно, чим українцi гiршi, скажiмо, вiд корейцiв, якi завдяки своїй боротьбi – тейквондо, пiднятої урядом до рiвня нацiональної, стали вiдомi цiлому свiтовi. З 1990 року розвиток Бойового Гопака вiдбувався пiд егiдою фольклорно-спортивної асоцiацiї «Галицька Сiч», яку створив i очолив В. С. Пилат. ФСА «Галицька Сiч» стала першою органiзацiєю, яка офiцiйно розпочала поширення Бойового Гопака в Українi, тодi ще УРСР. Виходячи з того, що нацiональне бойове мистецтво має глибоке культурне корiння, «Галицька Сiч» також вперше в Українi об’єднала спорт i культуру нашого народу як в дослiдницькiй, так i навчально-просвiтницькiй роботi. Слiд врахувати, що Україна стала незалежною тiльки в 1991 роцi, тому вся праця Учителя по вiдродженню нацiонального бойового мистецтва була надзвичайно небезпечною та й ризикованою для його кар’єри i життя.

На прохання багатьох учнiв школи та при- хильникiв Бойового Гопака у 1991 роцi Засновник стилю видав книжку «Традицiї Української Нацiональної фiзичної культури», в якiй вперше було в науково-популярнiй формi висвiтлено український народний танець Гопак як бойове мистецтво. Спiвавтором даної книги був хороший товариш п. Володимира, викладач Львiвського Державного Інституту фiзичної культури, кандидат педагогiчних наук Є. Н. Приступа. Поєднання бойового досвiду В. Пилата та педагогiчної практики Є. Н. Приступи дали можливiсть з самого початку поставити розвиток Бойового Гопака на наукову основу.

У 1992 роцi Вчителю почали допомагати його учнi, якi згодом почали вести свої групи, це Юра Кечур та Володимир Шмiло. Школа Бойового Гопака почала поступово розростатися i поширюватися по всiй Українi. З 1985 по 1995 роки Учитель провiв близько п’ятидесяти семiнарiв, завдячуючи яким було пiдготовлено чимало учителiв, тренерiв та iнструкторiв козацького лицарського мистецтва.

Вчитель вдало поєднував навчально-вишкiльну роботу iз дослiдницьким процесом, i, як результат, у 1994 роцi побачила свiт його друга книга «Бойовий Гопак». Дана книга в широких колах української громадськостi названа букварем Бойового Гопака. У 1995 роцi фольклорно-спортивна асоцiацiя «Галицька Сiч» провела перший Чемпiонат України iз Бойового Гопака. Вiн був закритий i проводився з метою виховання учителiв, суддiв та учнiв, а також адаптацiї правил змагань, висвiтлених у книжцi «Бойовий Гопак». У 1996 та 1997 роках ФСА «Галицька Сiч» при сприяннi декiлькох громадських органiзацiй провела ще два Всеукраїнськi турнiри iз Бойового Гопака. Загальна кiлькiсть учнiв, якi вивчали Бойовий Гопак складала 3 500–4 000 осiб. В 1997 роцi рiшенням Установчих Зборiв Центральної Школи Бойового Гопака В. С. Пилату, як Засновнику стилю, присвоєно пожиттєве звання Верховного Учителя Бойового Гопака.

1997 рiк є знаменний ще й тим, що Засновнику Бойового Гопака п. Володимиру гетьман Українського Козацтва вручив Орден Хреста з перехрещеними мечами за найбiльш вагомий вклад у вiдродження, становлення та утвердження бойової культури українського народу.

У груднi 1997 року Володимир Пилат разом iз своїми учнями, послiдовниками, учителями та прихильниками створив Центральну Школу Бойового Гопака, що є громадською неприбутковою, позапартiйною i позаконфесiйною органiзацiєю, яка має на метi розвиток нацiонального бойового мистецтва серед всiх прошаркiв населення. За нею юридично затверджено право розвитку та контролю над поширенням Бойового Гопака на територiї України та за її межами.

У 1998 роцi Володимиром Степановичем була розроблена методика викладання Бойового Гопака на учнiвськiм рiвнi майстерностi «Жовтяк» та «Сокiл», якi вийшли брошурами i блискавично розiйшлися по всiй Українi. Кiлькiсть учнiв та учителiв Бойового Гопака щороку зростала, щоразу гострiше поставала проблема забезпечення навчальною лiтературою, тому у 1999 р. Верховний Учитель видав навчальнометодичний пiдручник «Бойовий Гопак». 15 вересня 2000 р. в двадцятьох областях України урочисто святкували 15-рiччя вiдродження та утвердження Бойового Гопака. У цьому ж роцi В. С. Пилат розробив та видав навчальну програму викладання Бойового Гопака для фiзкультурних коледжiв України. 2000 рiк знаменний ще й тим, що у Днiпропетровськiй областi на базi Днiпродзержинського коледжу фiзичного виховання вiдкрито спецiалiзацiю «Бойовий Гопак». Нашi юнаки та дiвчата мають щастя вивчати рiдне бойове мистецтво на високому професiйному рiвнi, а також отримати по закiнченнi коледжу диплом державного зразка. Це дає гарантiю випускникам коледжу зi спецiальностi Бойовий Гопак отримати роботу як в Українi, так i в мiсцях компактного проживання українцiв за кордоном. У 2001 р. було створено i зареєстровано Мiжнародну Федерацiю Бойового Гопака, яка займається поширенням Бойового Гопака за межами країни.

Учнi Бойового Гопака постiйно беруть участь у гопакiвських та мiжстильових змаганнях та фестивалях, де постiйно займають призовi мiсця. З 7 до 15 жовтня 2001 р. у мiстi Чарджоу в Пiвденнiй Кореї вiдбувся IV Всесвiтнiй фестиваль бойових мистецтв, на який була запрошена збiрна команда України з Бойового Гопака. Виступи гопакiвцiв на фонi 30-ти стилiв нацiональних бойових мистецтв рiзних країн свiту були визнанi журi фестивалю одними з найкращих. Бойовий Гопак настiльки сподобався гостям i учасникам фестивалю, що навiть монахи з славнозвiсного монастиря Шаолiнь виявили бажання подiлитися деякими секретами свого бойового мистецтва, а натомiсть вивчити кiлька елементiв технiки Бойового Гопака. В знак поваги мiж двома Школами вiдбувся обмiн подарунками. Бiблiотека Шаолiня поповнилася навчально-методичним пiдручником «Бойовий Гопак», а нам на згадку про приємну зустрiч залишилась лiкувальна пiрамiда шаолiнських монахiв.

На протязi року учнi Бойового Гопака беруть участь у навчально-вишкiльних семiнарах, а також оздоровчих таборах, де вони мають змогу оздоровити своє тiло, укрiпити дух i удо- сконалити технiку чи пiдтвердити рiвень своєї майстерностi. З 1985 до 2001 р. фольклорно- спортивною асоцiацiєю «Галицька Сiч» та Цен- тральною Школою Бойового Гопака було проведено 64 вишкiльнi табори та близько 150 навчально-вишкiльних семiнарiв iз Бойового Гопака. Табори i семiнари проводяться на територiї всiєї України: в Карпатах, на Днiпрi, в Криму та iн. В програму таборiв i семiнарiв обов’язково входять заняття з Бойового Гопака, акробатики, туризму та вмiння виживати в екстремальних умовах, кiннi та воднi види спорту, теоретичнi заняття з iсторiї i культури України, театрального мистецтва. Учнi навчаються загартовувати своє тiло водою, повiтрям, сонцем, правильно користуватися дарами природи, вивчають травознавство та народну медицину. Кожен, хто захоче ознайомитися з Бойовим Гопаком, може вiдвiдати цi семiнари та табори i спробувати козацького життя.

Цiкаво те, що Бойовим Гопаком дуже сильно цiкавляться українськi дiвчата. Це обумовлено iсторичною спадщиною. Не секрет, що в Українi в прадавнi часи на територiї Приазов’я проживало войовниче плем’я жiнок, яких в свiй час Геродот називав Амазонками. Багато iсторiй i легенд є про княгинь i козачок, жiнок отаманiв, якi вiдзначалися своїми знаннями в вiйськовiй справi, своiми неймовiрними смiливiстю i мудрiстю. Для продовження славних традицiй минулого i вiдродження жiночого бойового мистецтва Центральна Школа Бойового Гопака у 2002 роцi вирiшила вiдкрити експериментальну школу з українського жiночого бойового мистецтва «Асгарда». Це мистецтво базується на технiцi Бойового Гопака, але в ньому враховуються анатомо-фiзiологiчнi можливостi жiнки. Тут дiвчата вивчають боротьбу, технiку i тактику ведення бою, володiння рiзними видами зброї i систему самозахисту. Допомiжними засобами є знання народної медицини, рацiонального харчування i суто жiночих вмiнь ведення господарства.

У 2003 роцi лiтературна агенцiя «Пiрамiда» видала книгу про бойове мистецтво жiнок «Асгарда». Автори книги – Катерина Вiталiївна Тарновська та Володимир Степанович Пилат доволi успiшно висвiтлили iсторiю бойової культури жiнок України, особливостi свiтогляду жiнки-воїна, напрямки розвитку Асгарди, технiку жiночого одноборства на учнiвськiм рiвнi майстерностi, а також технiку боротьби палицею середньої довжини i самозахист жiнок в екстремальних ситуацiях. Дана книга стала пiдручником для дiвчат, що вивчають Асгарду. В цьому ж роцi Школа Асгарди набула статусу навчального закладу. Очолила Школу Катерина Вiталiївна Тарновська, яка визнана Мiжнародною Федерацiєю Бойового Гопака як Засновник Асгарди.

Впродовж 2003-2004 рокiв збiрна України iз Бойового Гопака та Асгарди декiлька разiв демонструвала українськi бойовi мистецтва в Республiцi Польща. Гастролi гопакiвцiв викликали величезне захоплення у полякiв. Асгарда шокувала своєю красою, екзотичнiстю та неординарнiстю. Поляки щиро заздрили українським лицарям i, вiдповiдаючи собi самi, казали:

«Тепер ми розумiємо, чому всi намагання Польщi завоювати Україну терпiли фiаско. Якщо ваш народ в давнину так активно гартував своє тiло i дух, а ви сьогоднi достойно продовжуєте стародавнi лицарськi традицiї, то вас нiхто i нiколи не здолає».

У 2004 роцi В. С. Пилат видав книгу «Бойовий Гопак та допризовна пiдготовка молодi». Вiйськовики i освiтяни були шокованi даною працею i пообiцяли допомогти у впровадженнi Бойового Гопака в закладах освiти та Збройних Силах України. Цей рiк знаменний ще й тим, що свiт побачив «Кодекс лицарської честi гопакiвцiв» та пiдручник для новачкiв «Жовтяк».

Напрямки розвитку особистостi у Бойовому Гопаку.

Бойовий Гопак – це система гармонiйного розвитку особистостi. Це бойове мистецтво, яке передбачає, окрiм спортивної пiдготовки, ще й володiння традицiйною зброєю, обов’язково спiв, гру на музичних iнструментах, ораторське мистецтво, написання вiршiв, вивчення кiлькох мов. Особлива увага придiляється розвитку розумових та духовних якостей особистостi. Усi зусилля скеровуються на вiдродження типу воїна, який був в Українi за Козацької доби. З лiтописних джерел вiдомо, що Іван Сiрко та Іван Мазепа знали по кiлька мов, Богдан Хмельницький знав їх бiльше десятка. Запорожцi писали вiршi та музичнi твори про Силу, Дух i Славу українського народу та його вiдважних лицарiв – козакiв. Багато покалiчених, ослiплених в боях чи вiд знущань ворога козакiв ставали кобзарями i далi продовжували активне духовне життя. Вони йшли в народ i пiснями, думами i просто словом чи мелодiями продовжували боротися з агресорами за свою рiдну культуру.

В Школi утверджено чотири напрямки розвитку Бойового Гопака: оздоровчий, фольклорно-мистецький, спортивний i бойовий.

Оздоровчий – iдеально пiдходить людям iз вадами здоров’я, якi шукають шляхи для гармонiйного розвитку тiла, розуму i духу. Оздоровчим Гопаком займаються люди похилого вiку, якi в силу своїх вiкових особливостей не можуть активно навантажувати своє тiло.

Фольклорно-мистецький – орiєнтований на творчi особистостi, що прагнуть максимально проявити свої здiбностi, беручи участь у фестивалях, презентацiях та iнших показових прорамах в Українi та за її межами. Фольклорно-мистецький Гопак приваблює молодь, яка любить знiматися в кiно i мрiє стати актором. Прогресивна гопакiвська молодь мрiє створити театр-студiю «Гопак», поставити кiльканадцять лицарських опер i виїхати на гастролi до високорозвинутих країн Свiту.

Спортивний напрямок розрахований на активних i наполегливих людей, якi через утвердження Бойового Гопака на українських та мiжнародних мiжстильових змаганнях прагнуть утвердити славу українського лицарства, вiдродити козацьку завзятiсть, правдоборчий дух та лицарське благородство. Спортивний Гопак дає можливiсть порiвняти i випробувати українське бойове мистецтво в мiжстильових змагах та унiверсальних боях у восьмикутнику.

Бойовий напрямок окреслює шлях українського лицаря, який визначився, крокує шляхом захисника Вiтчизни, жертовно служить Українi та сприяє утвердженню Правди i Добра. Вiн гармонiйно розвинув в собi три фактори сили: духу, розуму i тiла та скеровує свою дiяльнiсть на утвердження рiвностi, братерства, миру i любовi в iм’я процвiтання нашої Держави. Цей напрямок передбачає володiння рiзними видами зброї, а також енергетичними практиками, вiдкриттям третього ока, трансцендентальною медитацiєю, пiдняттям кундалiнi та практикою саматхi.

Бойовий Гопак давно перейшов будь-якi полiтичнi рамки. Зараз ним займаються представники рiзних партiй, релiгiй, свiтоглядiв. Вiд самого початку вiн був органiзований на загальнодержавницькiй позицiї i розвивався як нацiональний вид спорту. Бойовий Гопак вiдповiдає найвищим свiтовим стандартам i максимально пристосований до вимог сучасностi. У Бойовому Гопаку вiдпрацьована навчально-виховна система, в якiй утверджено сiм рiвнiв майстерностi i чотири напрямки розвитку. Першi три рiвнi майстерностi учнiвськi: «Жовтяк», «Сокiл» i «Яструб» (якi вiдповiдають ІІІ, ІІ та І спортивним розрядам єдиної квалiфiкацiйної системи України), промiжний – «Джура» (вiдповiдає кандидату в майстри спорту єдиної квалiфiкацiйної системи України) та мистецькi – «Козак», «Характерник» i «Волхв» (якi вiдповiдають званням майстер спорту, майстер спорту мiжнародного класу та заслужений майстер спорту). «Волхв» є найви- щим ступенем, де вiдбувається перехiд вiд чистої фiзичної роботи в площину розумової боротьби, духовної та енергетичних практик.

В Бойовому Гопаку затверджено п’ять рiзновидiв змагiв: «Однотан», «Тан-Двобiй», «Забава», «Борня», «Герць». «Однотан» – це соло композицiя в музичному супроводi з демонстрацiєю технiки Бойового Гопака. «Тандвобiй» – попередньо вивчена показова програма з технiчних елементiв Бойового Гопака, яка виконується одночасно двома змагунами, що iмiтують двобiй у музичному супроводi. «Забава» – рiзновид двобою з обмеженим дотиком. Головним завданням «Забави» є засвоєння технiчних елементiв Бойового Гопака та вмiння входити в бiй i виходити iз бойової дистанцiї. «Борня» – рiзновид двобою з легким дотиком. В «Борнi» дозволена серiйна робота на середнiй та дальнiй дистанцiї. «Герць» – рiзновид двобою iз повноцiнним дотиком. У «Герцi» передбачено кiльканадцять видiв дотику, якi регламентуються правилами змагань у вiдповiдностi з сучасними мiжнародними аналогами бойових систем – мiжстильового та унiверсального бою.

Особливостi свiтогляду гопакiвця.

«Якби ви вчились так як треба,

То й мудрiсть би була своя»

(Тарас Григорович Шевченко)

Лицарська свiтоглядна система українського воїнства така ж давня, як i iсторiя нашого народу. Наважусь сказати, навiть бiльш давня, нiж традицiйно утверджене поняття — iсторiя. Українцi такi ж давнi, як поняття Свiтла, Бога i Слова. Про це сказано у легендах, але не згадується у традицiйнiй iсторiї.

Свiт зачався вiдтодi, вiдколи виникло Свiтло. Життя, творення життя i його поширення у Всесвiтi почалися вiдтодi, вiдколи свiтло окреслило обриси темряви. Вiдтодi Лицарi Свiтла усвiдомили суть свого призначення i розпочали прю. Зi швидкiстю свiтла, променями творчого начала почали знищувати темряву, а натомiсть життєдайними струменями зароджували свiт життя.

Українцi — прямi нащадки Бога-Творця i про це сказано в багатьох стародавнiх легендах. Нашi предки складали дяку Боговi, славили Його, через що i званi були славунами. Словом любовi i добра славили Бога. І нiколи нiчого не просили, бо знали добре, що Бог нам дав усе: i дух, i душу, i розум, i тiло, i прекрасну землю, i небо; тому грiх у Нього ще щось просити. Можна славити в молитвах i оспiвувати у пiснях, поширювати науку про Бога, впроваджувати закони життя, але просити — заборонено.

Натхнений Божими знаннями i мудрiстю, упродовж сотень тисячолiть цивiлiзованого життя нашого народу, вiд Арiаварти до України, на теренах нашої Батькiвщини витворився свiй, особливий спосiб державобудування та державоуправлiння. Вiн передбачав подiл суспiльства на три головнi стани (касти): жерцiв-рахманiв, воїнiв-косакiв-кшатрiїв, митцiв-ремiсникiв-вайш’їв та один допомiжний стан — смердiв-рабiв-шудрiв. Стан смердiв переважно складався з чужинцiв-зайд неарiйського походження.

Стан жерцiв був провiдною кастою староукраїнського суспiльства. До його обов’язкiв входило проповiдування Богом даних знань — Вед, якi одночасно були i релiгiєю, i фiлософiєю, i законом життя, i оздоровчою системою. Веди передавалися iз уст в уста у формi пiсенних гiмнiв, їх спiвали при будь-якiй роботi та пiд час богослужiнь. Можливо, ще з тих давнiх часiв за українцями закрiплено звання най- спiвучiшого народу у Свiтi.

Каста жерцiв в процесi еволюцiї суспiльства вдосконалювала обряди, впроваджувала звичаї, розвивала мову, поширювала освiту, науки та iн.

Накази жерцiв виконувалися неухильно, а воля рахманiв завжди ототожнювалася iз Божою волею. В Арiавартi-Орiянi жерцям належало право визначення будь-яких iстин, законiв, чеснот i ладу. Жерцi вiдповiдали за здоров’я, генетичну чистоту, освiченiсть суспiльства, вони мали право судити злочинцiв-кривдникiв i виносити вирок. Великi права мали жерцi, всеосяжною була їхня влада i нiхто нiколи не сумнiвався у правотi їхнiх дiй. Нинiшнiм поколiнням українцiв таке навiть важко собi уявити, бо в пам’ятi — Ленiни, Гiтлери, Сталiни, нинiшня Верховна Рада, суцiльний глум, брехня i кривда, балаган, на тлi якого «вождi» i вороги нацiї вирiшують долю України та дiлять награбоване.

Жерцi як представники найвищої влади, були людьми незвичайними, володiли яснобаченням, були провидцями, мали надлюдськi здiбностi i можливостi.

Жерцiв називали тричi народженими: перший раз — вiд батькiв, другий — вiд духовного вчителя i третiй — пiд час посвячення (iнiцiацiї) у стан рахманiв. Жерцiв-рахманiв нiхто не обирав. Із прадавнiх часiв їхню появу на свiт Божий планували верховнi жерцi ще до акту заплiднення (парували дiвчину з найвищими якостями з хлопцем великого духу i у вiдповiдному мiсцi у вiдповiдний час вiдбувалося заплiднення). Пiсля заплiднення вже в утробi матерi починалося навчання майбутнього рахмана. Пiсля народження i до трьох рокiв (допоки мати годувала грудьми) рахман наспiвував дитинi Веди i читав священнi тексти. Пiсля трьох рокiв дитину забирали вiд батькiв i навчали протягом 32 рокiв. Той, хто пройшов вишкiл i посвячення у стан жерцiв, анi тiлом, анi духовними якостями не був схожий на звичайних людей, i тому iншi справедливо прирiвнювали його до Богiв, довiряли йому владу i визнавали його зверхнiсть над собою.

Жерцi, володiючи яснобаченням, телепатiєю, телекiнезом, гiпнозом, левiтацiєю, маючи вiдкрите третє око i пробуджену кундалiнi, з легкiстю входили в саматi, могли у найскрутнiших ситуацiях приймати безпомилковi рiшення та вiддавати життєво важливi накази. Володiючи всiма видами енергiї, маючи очищенi i потужнi чакри, жерцi могли матерiалiзовувати речi, за що їх називали володарями Долi i Часу.

Воїни вважали жерцiв напiвбогами, а вайш’ї i шудри бачили в них утiлення справжнiх Богiв i тому поклонялися рахманам, як Богам.

Жерцi були духовними учителями воїнiв. Духовного учителя воїни поважали, як батька i матiр. Наскiльки сильна була ця традицiя, свiдчить той факт, що цей звичай родинного спiлкування мiж воїнами зберiгся серед українського лицарства аж до середини XX столiття. Видатний український iсторик Юрiй Липа у книжцi «Призначення України», висвiтлюючи питання взаємостосункiв мiж воїнами, писав: «Майже не можна уявити собi українця, прив’язаного до якогось вождя, начальника без вiдчуття у тому вождевi джерела родинної зичливостi. Найвищий вислiд влади — це отаман, коли ж вiн є господарем душi — це батько. Батько — це той, що дає пiдвладному певнiсть, що вiн, пiдвладний, є членом роду. Батько — це титул вождя, що вирiс iз української раси... Ідеал роду, родини зважив i на типi українського войовника. Поняття батька в українськiй вiйськовостi приносить сумлiння i моральнi пiдстави порядкування у цiлiй вiйськовiй родинi. Батько — це носiй моралi нацiї. Збiрна iсторична традицiя опертя — це край, як Мати, Ненька... Почуття роду, отже, є й у вiйську, i вдома, i в традицiйностi. Українець не може вийти iз своєї родини.».

Родиннiсть у станi воїнiв виринає iз глибини тисячолiть, простежується вона i в добу Антiї, Скитiї i Київської Русi, Козаччини, УСС та УПА. Присутня родиннiсть i в старiй назвi воїна — двiчi народжений (перший раз — вiд батькiв, другий — вiд духовного вчителя). Бойовий вишкiл лицарiв давнини починався iз трирiчного вiку i закiнчувався у двадцять три роки. Були i вийнятки, але вони простежуються лише у сiм’ях царiв. Стан воїнiв, як i стан жерцiв, належав до вишнього, горiшнього правлячого стану, бо життя лицарiв — це суцiльна i безперервна жертва в iм’я рiдного Роду-Народу.

Обов’язки i вчинки воїнiв — охоронцiв Роду- Народу визначалися священними правилами, встановленими самим Богом. Жерцi наглядали за дотриманням Священних Правил представниками всiх станiв, а воїни нещадно карали порушникiв. Поняття Добра i Зла, Правди i Брехнi, Блага чи Грiха встановлювали жерцi, бо тiльки вони мали право приймати рiшення вiд iменi усього народу. Тiльки жерцi, використовуючи свої надлюдськi здiбностi, могли визначити межi протирiч i скеровувати їх на користь свого народу.

Воїни, виконуючи накази жерцiв, здiйснювали Волю Богiв, Волю Народу i своїм жертовним служiнням набували божественних якостей. Найсвятiшими обов’язками лицарiв були: захист Держави вiд нападникiв; захист вiри, мови, обрядiв i звичаїв вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх ворогiв.

Стан вайш’їв (митцiв, ремiсникiв, гречкосiїв i свинопасiв) — творцiв матерiальних благ, був найчисельнiшим. До його обов’язкiв входило: виробляти нацiональнi багатства i утримувати правлячi стани жерцiв i воїнiв.

Стану вайш’їв пiдкорялися смерди — раби (шудри), якi були неарiйського походження, мали спiльну душу i прирiвнювалися до звiрiв. Смерди були далекi вiд розумiння Бога, тому саме з їхнього середовища виходили злодiї, лиходiї, крадiї, злочинцi, шахраї, лихварi, грабiжники. Коли зло, яке чинили смерди i чужинцi, починало становити загрозу для iснування держави, вайш’ї зверталися по допомогу до жерцiв. Жерцi оголошували початок Священної Очищувальної Вiйни i воїни приступали до боротьби зi Злом, приносили в жертву вогню чужинський, злодiйський, смердючий мотлох. Очищення завжди уквiтчувалося Святом Перемоги.

Чотири стани суспiльства: жерцi, воїни, вайш’ї, смерди мали свої кастовi i кармiчнi закони, порушувати якi категорично заборонялося.

Окупацiйнi режими, втрата державностi, життя в неволi на своїй землi — все це внесло свої корективи у науки державобудування i державоуправлiння. Касти начебто iснують i далi, але що це за касти? Хiба можна порiвняти жерцiв iз депутатами Верховної Ради; воїнiв iз нинiшнiми вiйськовими, мiлiцiонерами, працiвниками служби безпеки? Чи захищенi нашi вайш’ї? А якщо не захищенi, то кому потрiбнi неякiснi правлячi стани?! Вайш’ї та шудри в Українськiй державi натворили безлiч злочинних кланiв i вже почали загрожувати соборностi i державностi українського народу.

Псевдокастовий устрiй, десятки конфесiй i тисячi сект, бiльше сотнi партiй i декiлька радикальних угруповань — усе це ми маємо сьогоднi в Українi, але все iснуюче може розв’язати українське питання тiльки на шкоду нашому народовi.

Подiбнi ситуацiї були i в iнших народiв, як наприклад, японцiв, китайцiв, але вони зумiли перемогти труднощi, створенi чужинцями, i дуже велику роль в цьому вiдiграли їхнi бойовi мистецтва.

Нацiональнi бойовi мистецтва — це потужний чинник нацiонально-патрiотичного виховання, який формує активного чоловiка-лицаря своєї Держави. На рiднiй лицарськiй культурi дуже легко вiдродити вiйсько таке, яке стане гарантом цiлiсностi i збереженостi української нацiональної Держави.

Кодокан для Японiї i Шаолiнь для Китаю у всi вiки були джерелами духовного натхнення, незнищенними потоками (iз збереженими у чистотi храмiв) звичаїв, традицiй, мовою, фiлософiєю, лiчництвом, науками державоуправлiння i державобудiвництва.

В Українi з XIV до XVIII ст. джерелом духовного натхнення була Запорiзька Сiч. Саме там, на Сiчi, черпали нашi пращури наснагу до боротьби за волю. Саме там, на Запорожжi, буяв дух вольностi, який щоразу пiднiмав народ на Очищувальнi Вiйни.

Впала Сiч. Утвердились загарбники. З’явилися плаксива поезiя i слiзьми переповненi пiснi. Боротьба за волю бiльше нагадувала примхи дитини, анiж очищувальнi вiйни. На початку дев’яностих ми виплакали i вистраждали Волю. Та ця воля недовговiчна, бо волю не дарують — волю здобувають.

Воiстину важка доля спiткала наш народ, та все ж щасливi ми люди, бо маємо спраглих до боротьби во славу Божу для України. Бо Україна — це наша мета i турбота. Йдемо шляхами борнi, в жертву складаючи тiла свої, аби восторжествувала Українська Правда та Господня воля. На Славу Божу боротися з ворогами України — це наш священний шлях; на Сла- ву Божу померти за Україну — це наш священний обов’язок. В iм’я благ свого народу ми зобов’язанi прийти до законодавчої та виконав- чої влади. Наповнити силовi структури i вiдомства безкомпромiсними, чесними, мудрими та вiдважними лицарями України.

Гопакiвцi — Лицарi Святої Борнi! Спокiй — це основа мудростi, вiн є запорукою перемоги на Славу України. Молiться i славте Бога — вiд нього перемога. Спокiйно, наполегливо i послiдовно вiдслiдковуйте злочиннi угруповання та мафiознi клани i силою законiв України жорстоко карайте порушникiв права.

Гопакiвцi — Лицарi Свiтла! Всечасно славте Бога i перебувайте у молитвi. І поведе вас Всевишнiй шляхами Правди, Добра i Любовi. Навчить мудростi, скерує вашi потуги на пошук порушникiв закону. Допоможе вiдродити Дух Єдиної Родини, родинної злагоди та побратимської любовi. Зробить нашу Батькiвщину могутньою Державою, яка буде достойно жити в свiтовому спiвтовариствi.

Гопакiвцi — Лицарi Правди! Перебувайте постiйно з Богом. Завдяки сильнiй вiрi в Бога ви загартуєте стрижень свого характеру, станете мужнiми захисниками Правди. Виплекаєте в собi незламну волю до перемоги. Зачерпнете натхнення для боротьби зi злом та силами темряви. Осяянi Божою благодаттю, безупинно йдiть до Свiтла Творця, аби розум ваш був свiтлим, помисли впорядкованi, а руки чистими.

Гопакiвцi — Лицарi Добра! Славлячи Бога, молiть, щоб дав вам мудростi та розумiння протирiч. Добро i Зло — два протирiччя, одне творить, а друге руйнує. Будь-яка дiя повинна мати межу. Коли добро не має мiри — це зло. Гопакiвцi мають розумiти, що коли злочинець Гвалтує їхню сестру, або ворог руйнує їхню Батькiвщину, а вони, добром переповненi, їх не захищають — це зло. Бо безмежне добро — це зло. Все, що не вписується в рамки здорового глузду, теж зло. Безглуздя — означає божевiлля. Вiльний вiд Бога — це вiльний вiд розуму. Божевiлля — зло. Борiться свiтлим i чистим розумом i перемога завжди перебуватиме з вами. Тож славте Бога! Будьте в Боговi i подасть Вiн вам розумiння меж мiж Добром i Злом. І запанує українська правда в Українськiй Державi.

Гопакiвцi — Лицарi Любовi! Славте Бога i молiть, щоб дав розумiння почуттiв. Коли зайди i чужинцi панують на вашiй землi, а ви, любовi переповненi, покiрно служите їм, шукаючи виправдання своєму нiкчемному iснуванню, брудом обливаєте своїх братiв, ви чините Зло. Бо не може бути Українець — ваш брат по кровi — гiршим за чужинця, зайду чи злочинця. Жоден чужинець не буде любити ваших Батькiв так, як ви. Жоден зайда не зможе любити вашу Батькiвщину так, як любите її ви, так як любить її ваш брат по кровi. Всечасно перебуваючи в молитвi, ви збагнете, де знаходиться межа мiж Любов’ю i Зрадою. Учiться мудростi. Навчайте свiй народ, аби наша правда запанувала в нашiй хатi.

Гопакiвцi — Лицарi Радостi! Щомитi перебуваючи з Богом, ви усвiдомлюєте, що радiсть є там, де є Лад, там, де панує Правда. Бути прав- дивим — насправдi означає бути вiдважним. Тiльки належно вишколений i вихований на Божому Законi може бути вiдважним по-справжньому, бо у здоровому тiлi — здоровий дух i здорове розумiння Ладу. Радiсть є там, де Рада вiдбувається в радостi. Злагода є там, де є спiльне розумiння потреб рiдного народу. 

Гопакiвцi! Сила духу народжується там, де є перешкоди. Там, де сила вимiрює силу. Тисячолiтня боротьба нашого народу за свої права, за вольную волю була послана нам з небес як випробування та, одночасно, покарання за те, що розповсюдили ми по свiту розумiння Бога, вiру в Бога, дали недостойним великi знання, але не змогли впорядкувати життя, зберегти Лад в свiтi. Не зумiли возвеличити Право, як Закон Буття, за що отримали кару Господню.

На порозi третього тисячолiття ми вистраждали за грiхи i отримали з Волi Божої незалежнiсть своєї Батькiвщини. Щоби зберегти Україну i не повторювати помилок минулого, ми повиннi плекати три фактори сили: духу, розуму, тiла. Гаслами нашими мають стати: «Немає сили — немає лицаря», «Сильних поважають — слабих добивають», «Сила — сестра перемоги», «Слабiсть — подруга злиднiв».

Сила духу керує силою розуму. Сила розуму керує силою тiла. Без сили духу, розуму i тiла неможлива перемога в бою. Гопакiвцi, сприймайте життя, як поле бою. Викорчовуйте бур’ян злодiйства, шахрайства, лихварства та грабунку з рiдної землi. Всечасно у молитвах гартуйте свiй дух. Розвивайте розум i вдосконалюйте тiло. Любiть покору i послух у служiннi своєму народовi. Знайте: сила там, де є сильне бажання жити достойно. Там, де є потужне бажання розбудовувати могутню Українську Державу.

Гопакiвцi! Будьте сильними. Тiльки сильнi люди вмiють самi в собi тамувати незгоди. Сильнi з гiднiстю зборюють труднощi i нiкому нiколи не скаржаться. Знайте: сила України буде тiльки тодi потужною, коли ви утихомирите ворогiв нашого народу. Навчите чужинцiв коритися нашим законам, нашiй українськiй правдi.

Гопакiвцi! Утверджуйтеся у життi так, щоби з кожною перемогою сила ваша могутнiшала, здобутки вашi славнiшали, життя ваше багатшало. Вiдроджене мною козацьке лицарське мистецтво — Бойовий Гопак — гармонiйно розвиває три фактори сили. Передбачає поступовi змiни свiдомостi. Пiдводить до розумiння особливостi сутi i призначення лицаря. Збагачує людину знаннями Істини, вчить боротися з силами Зла i Темряви, а натомiсть утверджувати всепереможнiсть Свiтла, Правди, Добра i Любовi. Основою лицарського вишколу через Бойовий Гопак є постiйна духовна практика, що простежується у змiнах свiдомостi залежно вiд рiвнiв майстерностi Гопакiвця.

«Жовтяк» — це той, що побачив промiнь свiтла у темрявi; усвiдомив, живучи в хаосi, що є життєтворяще свiтло Творця; визначився i прямує до променя свiтла, щоби зачерпнути з джерела iстини Божественну мудрiсть та стати на шлях Лицаря Святої Борнi, Захисника Правди, Добра i Любовi.

«Сокiл» — це той, що увiйшов у потiк свiтла i зачерпнув з джерела iстини Божественну мудрiсть; усвiдомив нiкчемнiсть буття демонiв; пiзнав велич райського життя; визначився i став на шлях Святої Борнi.

«Яструб» — це той, що побачив витоки свiтла i пiшов йому назустрiч. Став сповненим бажан- ня очиститися, пiзнати Божу науку, просвiтлити свiй розум. Визначився i став на шлях Лицаря Святої Борнi.

«Джура» — це той, що iде назустрiч свiтлу, свiдомо знищуючи всi свої огрiхи i недолiки; прагне, долаючи опiр променiв свiтла, спалити все негативне, набуте пiд час життя в хаосi. Визначився i став на шлях Лицаря Свiтла.

«Козак» — це той, що став перед Свiтлом Творця, цiлком очистив свої тiло i розум; прагне очистити душу, спалити в глибинi душi сумнiви. Визначився i пiшов по шляху Лицаря.

«Характерник» — це той, що увiйшов в Свiтло Творця, спалює сумнiви i кармiчнi грiхи, прагне наповнитися творчою наснагою. Визна- чився i вiдважно пiшов на прю iз силами темряви, ведучи за собою вiйсько лицарiв Свiтла, Правди, Добра i Любовi.

«Волхв» — це той, що, очистившись, наповнився творчою наснагою Творця i сонячними променями спускається на Землю, щоби сiяти серед людей зерна Божественної iстини, множити Добро, розливати довкола себе благодать, наповнювати серця людей Любов’ю, Жаданням творити Лад i утверджувати над усе Закон Буття.

Гопакiвцi! Я закликаю вас до боротьби iз своїми недолiками та вадами. Зборюйте все, що заважає стати вам кращими, досконалiшими, сильнiшими та розумнiшими. Станьте надлюдьми.

Українцi лицарського духу! Я закликаю вас до працi над собою, до вишколу для ведення Священної Борнi. Я закликаю вас вiдкинути по- рожнi балачки i припинити чвари, а стати тими, чий погляд завжди шукає ворогiв нашої Батькiвщини. Хай вашим життям i працею буде боротьба за утвердження Самостiйної Соборної Української Держави. Знайте: смiливiсть, хоробрiсть, вiдважнiсть, мужнiсть i боротьба здiйснили бiльше добрих i великих справ, нiж гасла i промови на мiтингах. Не слова, а дiяння! Не помiркованiсть, а хоробрiсть були головними чинниками здобуття свободи. Хай ваша любов до Неньки-України стане любов’ю до вашої найвищої мрiї, а цiєю найвищою мрiєю хай буде думка про могутню Українську Державу. Хай потуги вашi у вишколi i боротьбi будуть освяченi Всевишнiм, бо Свята Справа за нами, бо вiдповiдальнi ми перед грядущими поколiннями.

Свiтогляд гопакiвця в побутi.

Могутнє лицарство є гарантом незалежностi Української Держави. У добу воєнних лихолiть лицарi мають безлiч можливостей реалiзувати свої бойовi здiбностi. А як має жити воїн у часи примирення? Як йому реалiзувати свої здiбностi в часи затишшя? Як вишколеному тiлу уникнути кримiнальних вчинкiв? Цi та подiбнi питання упродовж тисячолiть хвилювали ведунiв народу. Сьогоднi ми можемо завдячувати величним мудрецям минувшини за те, що виробили цiлiсну систему дружнього спiвiснування рiзних станiв. Вiдголоски цiєї системи залишились у стародавнiх звичаях i обрядах. З правiку воїни управляли суспiльством. Крiм вiйська, Держава завжди створювала служби, в яких працювали воїни. Сьогоднi гопакiвцi мають прекраснi можливостi реалiзувати свою лицарську суть, працюючи в правоохоронних органах, на митницi, в податковiй мiлiцiї чи адмiнiстрацiї. Свою безкомпромiснiсть i любов до України гопакiвцi можуть реалiзувати, працюючи в службi безпеки України. Свою хоробрiсть i мужнiсть лицарi Гопака можуть проявити, працюючи у мiнiстерствi надзвичайних ситуацiй. Особливо обдарованi гопакiвцi зобов’язанi працювати в законодавчiй та виконавчiй владi. Своєю жертовною працею на благо України гопакiвцi достойно реалiзують свою лицарську суть.

В давнину майже всi дохристиянськi свята (великоднi, купальськi, коляди, колодiя i т. д.) супроводжувалися iграми, забавами i танцями, якi мiстили в собi безлiч бойових рухiв. Кожен юнак чи юнка могли без шкоди для iнших продемонструвати той чи iнший бойовий елемент. Прояв бойових здiбностей завжди мав iгрово-розважальний характер. Навiть змаги навкулачки ставили головною метою не поразку i калiцтво суперника, а забаву стусанами.

Тому у побутових змагах навкулачки переважала iгрово-розважальна форма. Сьогоднi юнi гопакiвцi можуть максимально проявити свою лицарську суть на фестивалях чи змаганнях iз Бойового Гопака. Талановитi та смiливi гопакiвцi мають чудову нагоду захищати честь свого народу та поширювати славу про українське бойове мистецтво на мiжстильових змагах. Здiбнi можуть учитися i ставати учителями Бойового Гопака. Для вирiшення серйозних незгод у дохристиянськiй Русi-Українi iснував суд поєдинку або, як його ще називали, суд совiстi. Cьогоднi в Українi гопакiвцi мають бути законопослушними громадянами, бо за законами живуть поряднi люди, а банда та злодюги живуть «по понятiям».

У наших предкiв була глибоко вкорiнена в свiдомостi вiра у всепереможнiсть Правди. Із тих стародавнiх часiв до нас дiйшли прислiв’я: «Якщо чуєш в собi правду, ти незборимий», «За праве дiло бий смiло», «Хто по правдi жиє, тому Бог дає», «Правда кривду переважить», «Що правда, то не грiх», «Правда очi коле», «Той дає раду, хто знає правду», «Буде правда, буде рада», «Добра тая рада, де щирая правда». Коли запанує наша правда в нашiй хатi. Коли українська правда захистить український народ на його рiднiй землi. Коли злодiй i зайда будуть знати своє мiсце, тодi Україна стане найбагатшою, а її народ – найщасливiшим на планетi.

Останнiх кiльканадцять столiть наша Вiтчизна була позбавлена ворогами своєї державностi. Рiзнi зайди топтали нашу землю i, звiсно ж, чинили безлiч злочинiв. Зараз ми маємо Україну. Ми зобов’язанi робити все, що зробить наше життя кращим. Ми мусимо виконати заповiти наших предкiв i виконати мрiї українських Героїв так, щоби нашi внуки пишалися нами.

Живучи в неволi, наш народ славився працелюбнiстю i терпимiстю. Зараз шокований розгулом злодюг, наш народ розгубився i втрачає вiру в майбуття. Гопакiвцi всiма сила- ми зобов’язанi укрiпити вiру народу в щасливе майбутнє. Зробити все, щоб наш трудолюбивий люд зберiг свою землю. Запрацював на нiй i гнав подалi вiд себе посiпакiв, якi хочуть за безцiнь скупити нашу землю.

Сьогоднi злодюги i манкурти, захопившись здирництвом, частенько втрачають совiсть. Довго терпить наш народ, але терпець може увiрватися, i тодi здiйсняться слова Пророка – Шевченка: «І потече кров ворожа у синє море». І запануємо ми, браття, у своїй сторонцi, а вороги нашi згинуть, як роса на сонцi.

Нинiшнi яничари кажуть: «Не iдеалiзуйте минувшину». Можу вiдповiдально заявити, що нiхто iз порядних українцiв наклепiв не любить. Та правди нiде дiти. Бувало в нашiй iсторiї, коли село йшло на село або одна частина села проти iншої. Вiдбувалися кривавi побоїща, якi часто закiнчувалися смертю, погромами, iнодi вони переходили у всенароднi повстання на зразок Хмельниччини, Колiївщини, Гопакiвщини, Гайдамаччини. Мене завжди цiкавили питання кривавих побоїщ мiж односельчанами i тому багато часу довелось посвятити виявленню їх мотивiв. Із розповiдей свого дiдуся довiдався, що найчастiше рiзанина була спровокована зайдами (австрiяками, угорцями, ляхами, мазурами, циганами, москалями). Народ-загарбник на нашiй землi завжди почував себе ущербним. Аби якось виправдати своє пiдступне проживання, зайди шукали опори серед мiсцевого населення, але коли їм це не вдавалося, тодi в хiд йшли наклепи, пiдлiсть, злодiйство, а згодом i силовi аргумен- ти, до яких частенько залучались вiйська агресора.

Правдолюбна українська душа не могла змиритись iз пiдлiстю i брехнею, тому народ повставав i у кривавих битвах знищував поряд iз окупантами яничарiв, лихварiв, шахраїв, злодiїв i т. п.

Зараз робляться спроби надати мiсцевим побоїщам забарвлення нацiональних воєн. Досвiд моїх дiдiв, батькiв i особистий дає менi право стверджувати, що українцi в усi часи жили мiж собою, як родина. Недарма ж в народi побутувало прислiв’я: «У ляхiв — пани, на Москвi — рєб’ята, а у нас — брати». Якщо колись i траплялись непорозумiння, суперечки чи незгоди, то суперники доходили до спiльної думки без братовбивчих вiйн, бо завжди в пам’ятi поставала мудра думка: ми в неволi, довкола нас безлiч ворогiв, треба шанувати себе для достойних битв за волю Батькiвщини.

Сьогоднi поняттю «Воїн» надають негативного забарвлення. Одних називають рекетирами, других — дурнями, мовляв, розумнi не слу- жать. Іншi «воїни» рабують на панiв, «гордо» називаючи себе охоронцями чи сторожами.

Позитивний воїн ЗМІ висмiюється. На телебаченнi показують спецназiвцiв, якi у третьому тисячолiттi харчуються живими жабами i щосили розбивають на своїй головi цеглу або порожню пляшку. Гумористи витирають ноги та знущаються над правоохоронцями. За те банди i бригади, вори i пацани, рекетири i грабiжники подаються як дивакуватi, романтичнi, а в принципi непоганi люди. Фахiвцi шоу-бiзнесу допрацювалися до того, що стверджують нiбито пiдаром краще бути, нiж справжнiм чоловiком.

Гопакiвцi мають Школу i своє, здорове, середовище. Мають розумiння шляху воїна, його сутi i призначення. Твердо i впевнено йдуть до поставленої мети.

Гопакiвцi знають, що воїни у побутi повиннi навчитись використовувати закон для боротьби iз ворогами Вiтчизни. Якщо ж закон витворений зайдами i обмежує права українцiв, його потрiбно змiнити, бо у «своїй хатi — своя правда i воля святая». Вої Гопака, озброєнi величними знаннями, повиннi обiймати провiднi посади в усiх станах суспiльства i на всiх рiвнях зобов’язанi боротись за торжество Правди i Справедливостi. Утверджувати прадавнє гасло: «Наша правда на лезi шаблi». Хай буде так!

Чоловiк. Суть i призначення

Гопакiвець, успiшно склавши iспити на рiвень майстерностi «Жовтяк», ти зробив перший крок до життєтворящого свiтла Творця. Ти визначився i прямуєш до джерела iстини, щоби зачерпнути божественної мудростi. Ти прагнеш стати достойним Лицарем Святої Борнi, захисником Батькiвщини, Правди, Добра i Любовi. Ти знаєш: Хаос — це Безладдя. Лад навести у безладдi може лише сильна, стiйка особистiсть. Завжди на вартi ладу стояли чоловiки. Завжди чоловiче начало рухало суспiльство вперед вiд нижчого до вищого, досконалiшого стану.

Ти став на шлях лицаря, тож усвiдом у собi своє чоловiче начало. Зрозумiй чоловiчу суть. Дороговказом тобi будуть настанови:

1. Чоловiк — це активне творче начало. Тож будь активним у навчаннi — щомитi вдосконалюй себе. Будь активним в життi — завжди прагни стати першим. Вишколюй себе. Плекай в собi лiдера. Будь чудовим оратором. Вивчай психологiю, спiлкування i, користуючись комунiкабельнiстю, пiдпорядковуй собi життя. Во iм’я i на благо України.

2. Чоловiк — це оборонець своєї гiдностi i честi, своєї родини, а в майбутньому своєї дружини i дiтей; свого роду, народу i Держави. Тому всечасно гартуй своє тiло, розум i дух для боротьби за своє мiсце пiд сонцем, боротьби за право на достойне життя в Українi. Щомитi загартовуйся, вдосконалюйся, щоби достойно перемагати тiлом, вигравати всi словеснi i розумовi баталiї. Силою духу свого пригнiчуй во- рогiв своєї Батькiвщини. Порушникам закону створюй пекельнi умови iснування. Зупиняючи зло, ти допоможеш поширенню добра. Оборо- няючи звичаї та обряди українського народу, ти будеш сприяти утвердженню радостi та любовi.

3. Чоловiк — це годувальник. Так повелося з правiку, що чоловiк дбав про свiй достаток, достаток своєї родини, сiм’ї, роду, народу i Дер- жави. Почни з найменшого – навчися прогодувати себе. Навчися заробляти стiльки, щоби вистачило для утримання твоїх батькiв. Виплекай в собi вмiння виживати в матерiальному свiтi. Знай: на твої руки i плечi в майбутньому ляжуть дружина i дiти, а разом з ними i вiдповiдальнiсть за любе серцю створiння i плоть свою — дiточок милих. Тож вчися здобувати харч, заробляти грошi, заощаджувати грошi, щоби у сьогоденнi i в майбутньому ти був годувальником — тобто чоловiком. Навчишся давати собi раду, впорядковувати своє життя, значить зможеш допомогти iншим. Станеш державною особою, роби все, щоб твiй народ був нагодований.

4. Чоловiк — це господар. З перших крокiв свого чоловiчого шляху впорядковуй своє життя. Навчися облаштовувати своє життя так, щоби тобi було добре, i тi, що живуть бiля тебе, гордилися твоїм талантом i вмiнням добре жити, твоїм вмiнням облаштовувати життя так, щоб i їм бiля тебе теж було добре жити. Вчися керувати людьми. Утверджуй свою волю на благо своє, родини, народу i Батькiвщини. Ставши державною особою, як господар пiдходь до розбудови життя в Українi. Зроби все, щоб твiй народ мав стабiльнiсть i майбутнє.

Гопакiвцi, в перiод тотальної деградацiї суспiльства знiвельована чоловiча суть. Щоби стати кращими, вчiться бути чоловiками. Пробуджуйте в собi начало Творця. Творiть добро i злагоду довкола себе. Об’єднуйте довкола себе людей слова i дiла. Служiть достойно на благо України. Любiть матерiв своїх, але знайте — матерi, якi виховують своїх синiв нiжними, надмiру добрими i лагiдними, самi сприяють тому, що їхнi сини стають покiрними рабами тих синiв, матерi яких виховують їх мужнiми, гордими i вiдважними, з твердим характером i сильним духом. Любiть матерiв своїх, але знайте: ви – чоловiки, захисники, годувальники, господарi i творцi благ. Тож закликаю вас: утверджуйте в собi чоловiчу суть. Краще гнiть, нiж маєте гнутися. Краще керуйте i давайте накази, нiж маєте виконувати чужу волю. Утверджуйте себе у життi володарями. Борiться за своє мiсце пiд сонцем. За право своєї Батькiвщини бути рiвною серед рiвних в сiм’ї народiв. Творiть блага для своїх родичiв i для себе. Ворогiв сво- го народу тримайте у злиднях, прищеплюйте їм любов до горiлки. Робiть все, щоби горе, бiда i бiднiсть були постiйними поводирями ворогiв вашої Вiтчизни. Будьте багатими i сильними – стане багатою i сильною ваша родина, сiм’я, рiд i нарiд. Голос багатого далеко чути. Багатий зможе допомогти, а бiдний лише поспiвчувати. Багатства в су- часному свiтi – велика зброя. Вмiло вкладаючи грошi в боротьбу за українськi права, ви зможете зробити все, щоби вороги один одного знищували. Будьте чоловiками в повному розумiннi цього слова. Будьте вiрнi Школi Бойового Гопака i вона прискорить ваш шлях до вершин досконалостi.

Воїн i його суть

1. Воїн – це особа, що визначилася, присяг- нула на вiрнiсть лицарському стану i Батькiвщинi та стала на шлях боротьби за утвердження правди свого народу, збереження цiлiсностi України та її кордонiв, а також на захист своїх спiввiтчизникiв вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх ворогiв. 2. Воїн – це лицар святої борнi, охоронець роду-народу, Лицар, Свiтла, Добра i Любовi.

3. Воїн у Бойовому Гопаку – це той, що здав на «Яструба», присягнув i став на шлях воїна.

4. Воїн – це двiчi народжений: один раз вiд батькiв, а другий – вiд вчителiв Бойового Гопака.

5. Воїн – це людина, що здобула силу i зборола свої страстi, амбiцiї та iнстинкти.

6. Воїн – це особа, що добровiльно зголосилася вести вiдречений спосiб життя, пiднялася вище над потребами та проблемами простолюдинiв i стала на шлях жертовного служiння Боговi та Українi. Воїн вiдноситься до класу правителiв.

7. Воїн – це захисник рiдного народу, його обрядiв, звичаїв, традицiй, мови, культури, науки та Української Держави.

8. Воїн – це взiрець вiдданостi, вiрностi, порядностi та жертовностi.

9. Воїн – це твердий характер i впорядкованi емоцiї.

10. Воїн – це мудра сила, скерована на служiння Українi та українському народовi.

11. Воїн – це впорядкована сила.

12. Воїн – це душа правдива.

13. Воїн – це активна творча особистiсть.

14. Воїн – це оборонець Української Правди, Добра i Любовi.

15. Воїн – це полководець i герой Батькiвщини.

16. Воїн – це управлiнець, керiвник, менеджер.

17. Воїн – це вiйськовослужбовець, есбеушник, правоохоронець, податкiвець, митник, пожежник, працiвник виконавчої та законодавчої влади тощо.

18. Воїн – це душа справедлива.

19. Воїн – це найсвiдомiша особа в українському суспiльствi.

20. Воїн – це особа державницького мислення.

21. Воїн – це патрiот України не на словах, а на дiлi.

22. Воїн – це благословенна Богом особа, надiлена божественними якостями, що бореться за впорядкованiсть мiж Всесвiтом i Людством, мiж Богом i Людиною, супроти хаосу темряви i зла.

Шлях воїна

1. Ставши на шлях воїна людина визначилася, присягнула собi та Державi вiрно i жертов- но служити, а при потребi скласти своє тiло на вiвтар боротьби за волю українського народу, його правду, спокiй та багатство в iм’я процвiтання Могутньої України.

Шлях воїна окреслений розумом. Освiтлює шлях воїна свiтло розуму i його чистота. Закони воїна впорядковують поступ на шляху, забезпечують твердiсть ходи та утверджують в серцi воїна впевненiсть у майбутнiх перемогах.

Закони воїнiв розподiляють на закони життя в суспiльствi в мирний та у воєнний час.

Закони повсякденного життя воїнiв у мирний час мiстять у собi: Заповiдi воя гопака; Настанови гопакiвцям; Кодекс лицарської честi гопакiвця; Правила педагогiчної етики та Устав Гопакiвської Родини.

Воїни державних служб керуються своїми законами та уставами.

В мирний час найголовнiшою зброєю є Конституцiя України, Кримiнальний, Цивiльний та Процесуальний кодекси, закони про податкову та митну службу тощо.

Воїнам у мирний час найкраще продовжувати виконання своїх лицарських обов’язкiв, працюючи у комiтетi Державної Безпеки; Мiнiстерствi Внутрiшнiх Справ; Податковiй адмiнiстрацiї; Митнiй службi та iнших силових вiдомствах.

З ворогами України у мирний час воїн повинен боротися чинним законодавством, силою свого розуму, непохитнiстю своїх переконань та силою, даною йому владою. Розумова боротьба iз внутрiшнiми ворогами України, дає надзвичайно великi успiхи i в бiльшостi випадкiв є дуже добрим попереджувальним заходом щодо агресiї зовнiшнiх ворогiв. Воїн повинен завжди пам’ятати, що органiзованi злочиннi угруповання, трансконтинентальнi мафiознi клани та терористичнi органiзацiї часто мiж собою тiсно зв’язанi i працюють на користь ворожих Українi держав.

В мирний час шлях воїна окреслюється ще й поглибленим вивченням вiйськової та воєнної науки, стратегiї i тактики вiйни, фiлософських праць воїнiв iнших держав.

В мирний час воїнський шлях передбачає всечасне ведення непримиренної боротьби iз внутрiшнiми та зовнiшнiми ворогами України.

В мирний час воїни повиннi робити все, щоб iз держав, що оточують Україну, створити буфернi зони для агресора. Якщо на якомусь вiдрiзку кордону України немає держави, яка могла б виконувати роль буферної зони, її треба створити. На територiї держав, що виконують роль буферних зон, мають бути керованi українськими воїнами уряди i вiдповiдно представленi якнайширше iнтереси служб розвiдки, контррозвiдки тощо. Шлях воїна в мирний час передбачає вивчення воїнами найновiших видiв зброї масового знищення, а також розробки та сприяння розробцi нових, досконалiших зброї i технiки. В мирний час воїн повинен жити за гаслом: «Хочеш миру – готуйся до вiйни».

Шлях воїна в мирний час передбачає постiйну працю воїна над собою, над розвитком лицарських якостей та навичок, тому воїн повинен вивчати Бойовий Гопак, розвивати i накопичувати силу тiла, розуму i духу. Вивчати iсторiю, фiлософiю, психологiю, чинне законодавство, щоб, озброївшись знаннями, вести продуктивну боротьбу iз ворогами України. Якщо боротьба воїнiв зi злом i ворогами є малоефективною в силу слабкостi законодавчої бази, воїни повиннi стати iнiцiаторами введення надзвичайного економiчного стану, вiйськової демократiї чи останнього засобу наведення ладу в Українi – вiйськової диктатури.

Шлях воїна, що служить у Збройних Силах України, в мирний час полягає у постiйному вишколi, вдосконаленнi бойової пiдготовки, пiдтриманнi бойової готовностi для зупинки агресора.

Шлях воїна в перiод вiйни насичений героїчними подвигами та масовим знищенням вiйськ агресора. В перiод вiйни всi воїни незалежно вiд вiдомств i мiнiстерств дiють за законами воєнного часу. Вiйна завжди мобiлiзує всi резервнi сили нацiї. Вiйна об’єднує народ i перетворює його у монолiт. Вiйна завжди очищає суспiльство вiд негативного баласту. Вiйна возвеличує українську правду понад усе. Вiйна не на словах, а на дiлi утверджує в серцях людей українську нацiональну iдею. У всi вiки ми гарно воювали. І той, хто приходив на нашу землю з мечем, вiд меча i гинув. Шлях воїна у перiод вiйни зводиться до того, щоб знищити агресора на нашiй землi, але якщо цього буде недостатньо, тодi наше вiйсько має продовжити вiйну на територiї ворога, аж до повного знищення ворожого лiгвища.

2. Шлях воїна – це шлях служiння народу, Українi, лицарському стану та Школi Бойового Гопака, який передбачає змiну тiл та вдосконалення душi аж до повного злиття iз сутнiстю Самого Бога. Українськi воїни у всi вiки прагнули У-РА, тому в бiй iшли iз славним кличем: «Ура!».

3. Шлях воїна – суцiльна i всечасна боротьба iз ворогами України як зовнiшнiми, так i внутрiшнiми.

4. Шлях воїна – це достойне життя i героїчна смерть. Справжнiй воїн смертi не боїться. Хоробрий воїн вiтає смерть. Бувалий воїн смерть на полi бою розумiє як ще одну сходинку до вершин досконалостi та якiсного продовження на духовному рiвнi. Шлях воїна – це дорога до раю.

5. Шлях воїна – це постiйна жертва енергiї i сил в iм’я щастя, добробуту i радостi укра- їнського народу. Шлях воїна – це шлях у вiчнiсть.

6. Шлях воїна – це постiйна i наполеглива праця над собою, що має на метi високоякiснi переродження тiла, розуму i духу. Шлях воїна – це дорога до Бога.

7. Шлях воїна – це постiйний контроль над почуттями, емоцiями, пристрастями та iнстинктами. Шлях воїна – це вiдмова вiд спокус.