У контексті національної ідеї превалює етнічна складова. Але етнос має свою окремішність (територіальну, генетичну, культурну, мовну, звичаєву) і свої живі зв'язки з Усесвітом.
Коли етнос починає завмирати, він шукає допомоги і порятунку в національній ідеї. Отже, нація в її сучасному розумінні, як політична категорія, виникає на уламках етнічного яйця, вичерпавши всю його поживну речовину. Кожна високоцивілізована нація тужить за своїм етнографічним дитинством, але дороги народ немає.
Це стосується більшості націй сьогодення.
Але Україна не дожила свого минулого, не доспівала своїх дитячих пісень, не дослухала своїх казок, не домалювала, не домайструвала своєї природної краси. Не дали зовнішні чинники і приходьки. І тепер вона, як той рідкісний мудрець із дитячою душею, дивиться на світ довірливими очима й не може зрозуміти, чого світ такий безчесний, жорстокий та неправдивий. Це ж Україна, оточена зграєю глобальних вовків, і стоїть над страшною прірвою.
Вже сотні років прощається зі світом й не вмирає. Тільки в пісні стверджує: "Ще не вмерла".
Чому вона не вмирає? За ці роки зникло безліч народів, розчинилося, перевелося на московські муштровані чи американські, демократичні "отари", нездатні навіть відчути, як роздувається велетенський спрут на їхніх плечах.
Україна не вмирає саме тому, що в ній збереглися величезні запаси природних багатств, ім'я яким - етнічна культура. У інших є газ, нафта, зброя, яких вистачить ще на трохи, а у нас є звичай, совість, мораль, любов до землі й краси, працьовитість, почуття сорому і відповідальності, генетичне здоров'я.
Україна може програти свою національно гру, якщо покладеться не на свої божественні, природні запаси, а на ідеї - технологічні, політичні, релігійні, економічні, дипломатичні та інші чужорідні.
Багатства української етнічної культури не мають собі рівних. Їх накопичення почалося від Гори Меру в Оразькій землі за 85 тисяч років. Їх формування було забезпечене оптимальними природними умовами нашого краю: ця земля не терпіла ледачих, вимагала тяжкої і мудрої праці, але й ніколи не обманювала, а платила за ту працю сторицею.
Трудову культуру й трудову історію Русичів- Українців неминуче доведеться вивчати й осмислювати всьому людству, якщо воно збирається відвести світову екологічну кризу. А нам слід першими повернутися і усвідомити, що воно не минуло, воно вимагає свого об'явлення і здійснення. Дати життя своєму звичаю, своїй землеробській культурі, своїй багатотисячолітній мудрості, а не бігати за невартими доброго слова плодам цивілізації.
Гідне пошанування та завершення своєї етнічної історії - це перший крок до національної історії, а там і виникає національна ідея.
Традиції пошуку правди-істини, яким в Україні приділяли головну увагу, в усі часи завжди були повернуті у бік зростання людської свідомості. Тому повернення до своїх коренів на сьогоденні може стати національною ідеєю в Україні. Тобто національна ідея в Україні є національною за своїм змістом, бо саме за нею зараз стоїть потужний науковий, технічний, світоглядний та духовний прогрес суспільства.
Національна ідея полягає в її націоналістичності: і за історією, і за духовністю, і за звичаєвістю.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira