24 листопада — свято дівочої Богині Долі

Дівчата закликали і задобрювали Долю. Варили кашу і борщ, виходили ввечері за ворота і кликали Долю, тримаючи в руках горнята з борщем і кашею: «Доле, Доле, ходи до нас вечеряти!».

Зранку йшли до схід сонця до криниці по воду і дивились на свою вроду. Якщо гарне зображення відбивається – добра ознака, якщо ж воду хтось потривожив і обличчя буде кривим – Доля до дівчини не дуже прихильна. Ще зрізали вишневу гілочку і ставили в воду. Якщо розцвіте до Стрітення, то дівчина зустріне свою Долю, вийде протягом року заміж, якщо ж засохне і зів’яне – то дівчині не поталанить ближчим часом знайти собі пару. Молились до Богині Долі так:

Молитва-Славлення:

Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі помолюсь.
Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї волі
Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові зростають, добро та щастя в сім’ю прибувають.
Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить.
Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою.
Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю.
Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір’я моє зазивати.

Родослава Романів.

Свято Богині Долі, це одне з ряду ворожільних свят, які припадають на час повного завершення жнив та підготовки до зимового періоду. Доля – донька Макоші та сестра Недолі, як і Мокоша, вона є втіленням Матері Ладі.

Доля має Віду (знання) про все, що було, є і буде з кожною людиною. Доля віщує, чого потрібно навчитися кожній людській душі, коли тая в черговий раз повертається на Землю. Має і свою зворотну сторону – Недолю, якою обертається до людей, що свій шлях життєвий занапащають, Рідну Віру зраджують, Покон Рода Всевишнього і закони Права не відають, до заповітів Предків не дослухаються. До кривдників Недоля приходить не сама, а з діточками своїми – Злиднями, вони від такої людини щастя і радість відбирають, здоров’я і добробут руйнують і до Нави тягнуть. Хто закони Прави знає, той з Долею домовитися може і шлях кращий одержати. Восени на свято Долі (24 листопада) дівчатка готують кашу і в горщику виносять за поріг, закликаючи Богиню “Доленько, Доленько, йди до нас кашу їсти!”.

Символами Долі є веретено, прясельце, клубок ниток. Це є знак того, що будь-яка доля – то є передусім робота, ким би людина не була, чи – господарем, чи витязем, чи волхвом. У кожного призначення своє, а через те і Доля різна.

Саме в день Долі дівчата влаштовували найголовніші ворожіння. Вважалося, що саме в ніч напередодні свята Долі (24 листопада) за зовсім простими прикметами можна дізнатися про судженого , про те, як складеться життя найближчі кілька років, про те, як оминути лиху долю.

Доля, як і Рід, відповідає за родинні стосунки, зв’язки між поколіннями. Окрім як ткати нитку життя конкретної людини, вона ще пряде павутиння роду, забезпечує нове народження померлих родичів в душах онуків. Пізніше в християнські часи, Долю стали визнавати суто жіночою Богинею, котра опікується нелегкою жіночою долею. Не зумівши знищити велике свято українців, юдохристиянство, з допомогою церкви підмінили його , назвавши днем святої великомучениці Катерини, яке почали відмічати 7 грудня. Звісно, що ця стандартна християнська маячня не має до України і наших свят жодного стосунку.