6 серпня — Яблучний Спас

6 серпня — ЯБЛУЧНИЙ СПАС, ДРУГИЙ СПАС, ще кажуть ВЕЛИКИЙ СПАС, СПАС НА ГОРІ.

У цей день освячуються яблука, груші, мед та інші дари саду, обжинкові вінки, колосся жита та пщениці. Особливо вшановують СПАСА пасічники, бо він - спаситель та опікун бджілок.

День земних плодів, друга зустріч осені - так іще називають це свято. Тоді й кажуть: "Прийшов Спас - держи рукавиці про запас", "Прийшов Спас - всьому час".

Після другого Спаса сіють озимину.

Церква до цього свята пристосувала свою легенду про преображення Ісуса на горі Фавор. Однак маємо один з багатьох прикладів накладання пізніших міфів на давні язичницькі звичаї, адже Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, тризни, поминання загиблих воїнів.

В Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді, вогню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, сотами тощо. Водночас здійснювалося і поминання предків, після братчини казали: «З нами попоїли й ті душі, яких споминали». Освячені «початки» зберігали до нового врожаю або початку посіву, їх використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по закінченні річного круга (Кола Сварожого) – ритуально знищували рештки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду. Напередодні Другого Спаса (тобто 5 серпня) подекуди збереглося таємниче заклинання Житника – духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.