Бик

Бик - символ бога землі, родючості і плодючості, сили Сонця, а також фізичної сили, здоров'я, працелюбності. Бик уособлював плодючість не лише землі, а й чоловіка, його мужність, воїнську доблесть, безсмертя.

У шумерів роги бика зображувались на голові будь-якого божества, це був символ святості взагалі. Образ людинобика існував протягом тисячоліть у різних народів. Загальновідомою є грецька легенда про крітського людинобика Мінотавра. Людські жертви приносили фінікійському ідолу Молоху – володарю з головою бика. Індійського бога грози Індру інколи уявляли в образі бика, скандінавський бог-громовержець Тор зображувався з рогами бика, а слов’янський Велесбув спочатку “Небесним биком”.

Бик став головним символом трипільців, до нього зверталися як до тотемного предка: «Бик-боже! Цар-батько!». В трипільських поселеннях (Сушківка, Кошилівці, Більче Золото, Шипинці) знайдено численні фігурки биків. Зображення бичачіх рогів маємо на археологічних знахідках Подніпров’я: на оздобах із Шипиниць, Гумельниці, на посуді з Куринець і Володимирівки.

У Більчі було знайдено кістяну пластинку у формі голови бика із зображенням жінки з піднятими догори руками. У Сабатинівці знайдено лобову частину голови бика із посадженою на ній фігуркою жінки, а в Усатові – вирізблену з каменю голову бика, закопану разом із жіночими фігурками.

Образ-символ бика, який домінував в духовному житті трипільців, пояснюється не лише тим, що бик став основним помічником хлібороба.

Звісно, приручений неолітичною людиною, він почав відігравати важливу роль у господарстві того часу. Тому і виступає втіленням достатку і благодаті і стає об’єктом поклоніння. Його зображують на предметах побуту, на стінах помешкань, роблять фігурки бика, бичачої голови, рогів, ліплять з тіста ритуальні фігурки бичків і корівок.

Наші давні пращури визначали моменти прильоту птахів з вирію, руху риби до нерестилищ, орієнтувалися у відкритому просторі на воді і суші та займалися землеробством, враховуючи закономірності руху небесних світил і звіряючи своє життя по Небу.

І коли в 4400 р. до н.е головним сузір’ям зодіаку виступило сузір’я Тельця (Бика), це стало ще одною причиною сакралізації бика, який почав символізувати Небо і Сонце, згодом став символом бога землі і плодючості, а також чоловічого начала, фізичної сили і здоров’я. Як приклад, можна тут згадати трипільські жіночі статуетки, що сидять на бикоподібних крісельцях.

Пізніше бик стає ще й уособленням господаря, а корова – господині, трудівниці, хранительки домашнього вогнища, що в поетичній формі відбилось в українських обрядових піснях:

Ой на горі часник, часник – 
стоїть Грицько, як бик, як бик... 
А коло його печериця – 
стоїть Маруся, як телиця.

Порівняння нареченої з коровою, а нареченого з биком залишилося в таких архаїчних виразах українських сватань: "Ваша телиця звикла до нашого бичка", або "Наш бичок хоче до вашої телиці".

Видатний вчений Хведір Вовк звернув увагу на те, що у Ведах бик символізував Небо, а корова – Землю, тобто чоловіче і жіноче начало.