Голодомор у цифрах: мертві та ненароджені, геноцид і його визнання у світі

Коли дослідники говорять про Голодомор 1932 – 1933 років, то мовиться про кінець літа 1932 року та початок літа 1933 року. Саме в цей період Україна втратила мільйони населення.

Пік Голодомору припав на весну 1933 року. Тоді від голоду щохвилини помирали 17 людей, щогодини – тисяча, щодня – майже 25 тисяч.

У скількох областях людей морили голодом

Геноцид сталінської влади проти українців охопив весь Центр, Південь, Північ і Схід сучасної України. Він також вирував на Кубані, де мешкало українське населення. Хоча того часу Кубань входила до складу РРФСР, але за мовою, культурою, традиціями була українською. На території Кубані проживали майже 1,5 мільйона українців, які становили 75% її населення. Масштабний голод охопив і Північний Кавказ та Поволжя, де також проживали українці.

Найбільше жертв було на території тодішньої Харківської та Київської областей. Зараз ще Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська та Житомирська області. Там загинули 52,8% жертв геноциду. Смертність населення там перевищувала середній рівень у 8 – 9 разів.

У Вінницькій, Одеській і Дніпровській областях рівень смертності був більшим у 5 – 6 разів, а на Донбасі – в 3 – 4 рази.

Кількість жертв Великого Голоду

Українські та закордонні дослідники Голодомору мають різні оцінки людських жертв того часу. Нині існує 10 різних версій щодо демографічних втрат, які спричинив Голодомор 1932 – 1933 років, – від 3 до 7 мільйонів осіб.

Дослідивши радянську демографічну статистику того часу, фахівці з України, США, Австралії та Франції дійшли приблизно до однакового висновку. За рік страшного голоду природний рівень смертності в Україні був перевищений на 3 – 4 мільйони осіб.

Дослідники зазначають, що найбільше загиблих було серед селян, але й втрати серед міського населення теж були великими. 61% померлих від Великого Голоду – чоловіки.

Голод, який забрав життя у ненароджених

Згідно з підрахунками французьких демографів, через Голодомор в Україні не народився мільйон дітей.

Сталінська влада наказувала не реєструвати смерть дітей віком до одного року. Це розпорядження також вплинуло на загальні цифри смерті під час Великого Голоду. У 1932 – 1933 роках тривалість життя українців була максимально короткою: 7,3 року – у чоловіків, 10,9 року – в жінок. За всю історію людства подібних показників не фіксували. Голод знизив потенціал дітонародження, що призвело до зменшення кількості населення в майбутньому.

Однак неможливо наразі підрахувати точну кількість загиблих і ненароджених. Українські вчені переконані, що під час Великого Голоду фіксували лише частину смертей.

Сумнозвісний закон "Про п'ять колосків"

7 серпня 1932 року Центральний виконавчий комітет і Рада народних комісарів СРСР видали спільну постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності". Автором цього документу є сам Йосип Сталін. У народі постанова відома як закон "Про п'ять колосків". Згодом виявилося, що він став передвісником Голодомору-геноциду.

Закон "Про п'ять колосків":

• за розкрадання колгоспного майна (це могли бути навіть декілька колосків, які перезимували під снігом на полі) – розстріл та конфіскація майна;
• за наявності пом'якшувальних обставин – 10 років ув'язнення в таборах;
• за крадіжку чужого майна – до трьох місяців примусових робіт;
• заборона амністії.

Також існувала таємна інструкція до постанови, яку видали 13 вересня 1932 року. У ній ставили питання щодо "куркулів", проти яких застосовували лише розстрільні статті.

Під постановою підписались:

• Голова Центрального виконавчого комітету СРСР Михайло Калінін;
• Голова Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслав Молотов;
• секретар Центрального виконавчого комітету СРСР Авель Єнукідзе.

У період з 1932 по 1940 рік за цим законом засудили 182 173 особи. Під нього потрапляли діти, які намагалися знайти бодай якусь їжу.

У світовій історії немає подібних законів. Адже в тогочасних умовах тоталітарна влада загнала український народ у смертельну пастку. Конфіскація їжі стала справжнім терором проти людей, які не мали права розпоряджатися нею. А будь-які спроби приховати продукти каралися конфіскацією всього їстівного або й розстрілом.

Світ пам'ятає жертв терору голодом

Щоб вшанувати жертв найбільшого штучного масового голоду, у 20 державах встановили пам'ятні знаки. А в понад 70 країнах щороку організовують відповідні заходи. Жертв того страшного часу пам'ятають не лише в Україні, а й у всьому світі.

Тему Великого Голоду з 2003 року обговорюють на міжнародних платформах:

• Організація Об'єднаних Націй;
• Організація з безпеки і співробітництва в Європі;
• ЮНЕСКО;
• Парламентська асамблея Ради Європи;
• Європейський парламент.

15 держав визнали Голодомор 1932 – 1933 років геноцидом українського народу.

Перший у світі пам'ятник жертвам Голодомору в Україні відкрили 23 жовтня 1983 року в місті Едмонті, що в Канаді. Ініціаторами цього були громадяни Канади. Його авторкою стала Людмила Темертя, мати якої пережила Голодомор.

Подібні пам'ятники також встановили: Австралія, Аргентина, Бельгія, Велика Британія, Італія, Німеччина, Польща, Угорщина, США.

Фільми та книги про Голодомор

У світі зняли десятки кінострічок, у яких розповіли страшну історію тогочасного життя. Про жертв Голодомору, які гинули щохвилини. Серед найвідоміших фільмів, які розкривають правду про Великий Голод, є такі:

• "Голод-33" (1991 рік);
• "Українська ніч 33-го" (1994 – 1998 роки, чотири серії);
• "Радянська історія" (2008 рік);
• "Живі" (2008 рік);
• "Поводир" (2014 рік);
• "Голодомор. Забутий геноцид" (2014 рік);
• "Гіркі жнива" (2017 рік);
• "Голод до правди" (2018 рік);
• "Ціна правди" (2019 рік).

Розкривали важливі деталі Великого Голоду й автори книг. Їх є набагато більше, ніж фільмів. І кожна вражає. Якщо ви прагнете розширити свої знання в темі Голодомору, розповісти про нього родичам, колегам, знайомим, відкрийте сторінки цих творів:

• "Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні";
• "Голодомор 1932 – 1933 років в Україні" (за редакцією С. А. Костя);
• "Голод 1932 – 1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів";
• "Найбільший злочин Кремля" (М. Вербицький);
• "Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор" (Роберт Конквест);
• "Ваші мертві вибрали мене…" (Джеймс Мейс);
• "Марія" (Улас Самчук);
• "Жовтий Князь" (В. Барка);
• "Зернятко надії" (перша збірка оповідань та віршів про Голодомор для дітей).

Голодомор 1932 – 1933 років спричинив загибель мільйонів українців. Те, що український народ терпів від сталінської влади, не заживає століттями. Свідки страшного геноциду, яким дивом вдалося вижити, досі відчувають на собі його страшні наслідки. Голодомор забрав у них сім’ї.