Кам'яні могили

Останнім часом все частіше говорять про місця сили або про місця з незрозумілими явищами, які так чи інакше знищував Сталін. Але, як зазвичай, не згадуються місця, яким пощастило і їх Сталін не встиг знищити. Одне з таких місць Кам'яні Могили в Мелітопольському районі Запорізької області.

Моє знайомство з Кам'яними Могилами і джерелом, яке знаходиться недалеко від них збіглося з скороминущим знайомством - це був місцевий чоловік в літньому віці, який мені розповів дуже багато цікавого і незвичайного. Це було кілька років тому, те мале, що можна було перевірити на місці виявилося правдою, значить решті теж можна вірити.

Він розповідав історію цього району, про себе, про своє життя. Зупинюся на двох його оповіданнях, пов'язаних саме з Кам'яними Могилами.

Мій співрозмовник був за освітою інженер-будівельник і після війни залишився служити в армії. Не знаю як, але на початку 50-х його служба проходила в команді, яка проводила підготовку ділянки для будівництва водосховища Дніпровського каскаду. Це була територія Запорізької області і Кам'яні Могили мали піти під воду. Якщо правильно розумію, то будівельні плани і креслення, які бачив мій співрозмовник і маючи відповідну освіту міг правильно трактувати, показували, що Каховське водосховище мало бути величиною до Мелітопольського району і далі від нього був проведений канал в Крим. І як часто буває з'явилося "але".

При бурінні і дослідженні грунту в районі Кам'яних Могил, відбулося незрозуміле. У 5-ти метрах (приблизно) від купи каміння буріння показало, що є верхній шар - пісок, а далі .... Далі порожньо - порожнеча на всю глибину по довжині бура. Всі повторні буріння повторювали перші. Хоча в 10-ти метрах від купи каміння нижній шар складається з глини і нагадаю, що з одного боку каменів на відстані близько 15 метрів протікає річка Молочна. Численні геодезичні дослідження показували, що купа каміння стоїть на порожнечі (повітрі). Перше командування змінили після доповіді Сталіну, про геодезичні роботи і тому, що не можна таку ділянку заливати, тому що невідомо де може з'явитися цей обсяг води пройшовши через порожнечу і що Мелітополь теж може піти під воду. Нове командування було налякане, серед них позповсіджувались чутки, перше командування судили за диверсію. Проводилися знову буріння, використовувалися довші бури, але результати повторювали перші. Вимога вирішити проблему порожнечі не могли. Це був уже 1953 рік. Нове командування було щасливе, дізнавшись про смерть Сталіна. Після смерті Сталіна проект змінили і було прийнято рішення цю територію не чіпати.

Перекажу, якими бачив Кам'яні Могили мій співрозмовник. Він народився і жив в с.м.т. Терпіння і будучи дитиною часто гуляв на Кам'яних Могилах. З його слів висота купи цих каменів була майже в два рази вище. Він з деякими хлопцями ходив в печери, яких вже немає і там вони проводили свій час. Висота печер, коли він був маленьким (зіставивши всю розповідь це були приблизно 20-ті роки минулого століття), досягала приблизно три метри, вони були довгими, в деяких місцях стіни виглядали незвично. У печерах було дуже холодно в будь-який час року, але бігаючи там влітку босоніж і роздягненими хлопці ніколи не мерзли. Вони ходили по довгих печеах і там час для них проходив як кілька хвилин, насправді вони туди заходили вранці, а виходили ввечері. За розповідями його старший брат, кого-то (або щось) там бачив, а більшість дітей туди не хотіли ходити. Ця незвичайна купа каміння стабільно йде вниз, зі спостереження цієї людини до 1996 року йшла повільно, а після 1996 року швидкість постійно збільшується.

Кам'яні Могили залишаються енергетично сильним місцем і співробітники цього музею завжди підкреслюють, що сам Лама говорив про це, після того як тут побував.