“Коли всім народом дмухнути, то ураган буде”,- прислів’я та приказки українських козаків

Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.

Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні славний би тоді козак був би з мене.
Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
То не козак, що не думає отаманом бути.
Січ – Мати, а Великий Луг – Батько.
Терпи козаче, отаманом будеш.
Кінь та ніч козакові товариші.
То не козак, що не боїться собак.
Козак мовчить, а все знає.
Де козак, там і Слава.
Ще не вмерла козацька Мати.
Ще козацька Мати жива.
Козацький Рід ще не перевівся.
Щирий козак ззаду не нападається.
Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде.
Що там холод, коли козак молод.
Мотай на вус (запамятовуй розмову мовча).
Долі ні возом, ні конем не обїдеш (мається на увазі смерть).
Козацькому роду, нема переводу.
Як є хліб і вода, козаку не біда.
Поки Дніпро пливе, Україна не вмре.
Як кущ розів’ється, то й козак розживеться.
Наш Луг – Батько, а Січ – Мати – от де треба помирати.
Піду на низ, щоб ніхто голови не гриз.
Козак на пічі – ворог Січі.
Краще вмирати в полі, аніж в баб’ячому подолі.
Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.
У полі дві долі, чия сильніша.
Де є бої, там є герої.
Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
Не хочеш козакувати, іди чумакувати.
Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.
Без отамана військо гине.
Дай Боже воювати і шабель не виймати.
Про єдиного козака війна буде.
Язик, як шабля, а шабля, як язик.
Миля козацька довга.
Місяць – козацьке Сонце.
Нащо в Бога день, як у козака Місяць.
На козака й рогожа пригожа.
На козаку не буде знаку, нехай дівка одбуває, як сама теє знає.
Не братайтеся з козаками пити.
Не все то козак, що списа знає.
Не журися козаче, нехай твій ворог плаче.
Не знає й той чорт козацьких жартів.
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.
Не наше діло у ряжі стрибати, наше діло козацькеє конем з меренцем по степу гуляти.
Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
Не той козак, що зборов, а той, що вивернувся.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти.
Тому козак і гладкий, що наївся, заснув і немає гадки.
Почув тепло козак, та й скинув кобеняк.
Прожилися козаки, ні хліба не табаки.
Іди ж козак світ за очима,
Неси свою смерть за плечима,
Не бійся смерті,
Поки живеш – її нема,
А як умреш – тебе чортма.