Магічна сила купальського вінка

Купальський вінок є обов'язковим атрибутом купальських ігрищ. Виготовляється зі свіжої зелені та квітів до початку святкування біля багаття.

Обрядове використання купальського вінка пов'язано також з магічним осмисленням його форми, зближуючої вінок з іншими круглими і мають отвори предметами (кільцем, обручем, калачем і т. ін.). На цих ознаках вінка засновані звичаї доїти або проціджувати молоко крізь нього, пролазити і протягати що-небудь через вінок, дивитися, переливати, пити, вмиватися крізь нього.

Додаткову семантику повідомляють вінка особливі властивості рослин, які послужили для них матеріалом (напр., барвінку, базиліка, троянди, герані, ожини, папороті, дубових і березових гілок і т. ін.).

Виготовлення вінка являє собою особливий ритуал, який визначає склад виконавців (зазвичай дівчата, жінки), обрядовий час і місце плетіння (напр., тік), число, розмір і форму вінка, спосіб плетіння, додаткові прикраси (нитки, стрічки, часник і т. ін.).

ОБРЯДОВА СКЛАДОВА

На Купальські свята, вранці, як тільки розвидниться й дівчата вмиються росою та тирлич-зіллям, усі гуртом йдуть до лісу та в поле збирати квіти для вінків. На вінки брали різноманітне зілля — барвінок, м'яту, руту, материнку, любисток тощо. Любовним зіллям, з якого плетуть вінки, вважаються волошки нагідки, шафран. Віночки з м'яти, любистку, материнки, волошок, полину були оберегами від наврочування, щоб злі духи не змогли нашкодити здоров'ю.

Відповідність трав для вінкоплетин:

• М'ята вважається оберегом дитини та її здоров'я.
• Любисток — символ здоров'я, злагоди, привертає любов дівчини чи жінки. "Купати в любистку — будуть дівчата любити" — так говорить прислів'я.
• Материнка — символ материнської любові та здоров'я дітей.
• Волошки (васильки) — символ хлоп'ячої краси і доброти, дівочої скромності та ніжності.
• Сокирки- польове зілля — стало символом охорони полів та нив.
• Буркун-зілля — символ вірності; має чарівну силу з'єднувати розлучене подружжя.
• Хміль — символ родючості, молодого буяння та любові. Він є і символом хоробрості та відваги, гнучкості та розуму.
• Червоні маки — означають красу і молодість та їх скором й нучість. Вінок з червоних квітів — символ дівочої чистоти та краси. З квітучим маком порівнюють юнака-молодця.
• Незрілий мак дурманить голову, а тому став натяком на глупоту: "їж, дурню, бо це з маком". Мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
• Лілея — символ дівочих чарів, чистоти, цноти. В ній закладено магічний символ жіночості, тому що вона сама є суттю вологої енергії. Давня назва квітки — крин, що має один корінь із словом "криниця".
• Рожа-троянда — квітка, що нагадує собою сонце, квітка богині кохання — Лелі. Вона є символом доброзичливості, достатку.
• Червона рожа — дівоча краса та чистота. Недарма був час, коли християнство, переслідуючи та винищуючи прадавні знання та вірування, вело нещадну боротьбу з цією квіткою, та тими, хто її не тільки шанував, але й вирощував. Рожею, як і васильками та чорнобривцями, дівчата заквітчують свої голови, вплітаючи їх у вінок. Ці прекрасні квіти використовують і у весняних обрядах.
• Роман-зілля лісове — викликає кохання у хлопців, а ромен-зілля — у дівчат.
• Папороть, як і розмай-зілля, привертає та причаровує хлопця. Нечуй-вітер — чари для відвертання зазіхання іншої дівчини.
• Братки польові чи Іван та Марія — є символом збереження кохання по крові.
• Дивосил — корінь дев'яти сил, зміцнює та повертає здоров'я.

Зібравши дванадцять різних квіточок (оберегів), дівчата сідають біля річки і плетуть вінки. Хлопці під час плетіння не мусять бути. Кожна дівчина плете по два вінки. При цьому співають:

Піду в садочок, нарву квіточок...
Гей, гей, гей, нарву квіточок.
Нарву квіточок, сплету віночок...
Гей, гей, гей, сплету віночок,
Сплету віночок, пущу в ставочок...
Гей, гей, гей, пущу в ставочок.
Хто вінок пійме, той мене візьме...
Гей, гей, гей, той мене візьме.

Або ж:

Ой зов'ю вінки да на всі святки,
Ой на всі святки, на всі празники.
Та рано, рано, на всі празники...
А коли віночки сплетені, то решту зілля кидають у воду, а чи розтрушують по галявині, коли це в лісі, й співають:
По саду ходжу, виноград саджу
Посадивши, та й поливаю.
Ой поливши, та й нащипаю,
Нащипавши, віночка зів'ю,
Хто віночок пійме.
Той мене візьме...

Вінкоплетени — виключно дівоча і жіноча справа. Маленьким дівчаткам вінки плели старші сестри та матері. Магічною силою наділяється вінок, сплетений вагітною жінкою — він дає плодючість полям і худобі. Вінок, сплетений дівчиною — чистоту посіву. Дівчата виплітали по два віночки — один щоб одягнути на голову, а другий — для ворожіння.

На заключному етапі обряду вінок найчастіше знищують: спалюють в багатті, кидають у воду, в колодязь, закидають на дерево, відносять на цвинтар і т. ін. Частина вінків зберігалася, їх використовували потім для лікування (заварюють для пиття, миття голови, купання), захисту полів від градобою, відносили в городи проти шкідників., або спалюють їх для обкурювання людей, тварин, приміщень. В деяких областях вінки не пускали на воду, а несли додому і кидали на город, щоб росли огірки і гарбузи, або вішали в сінях біля дверей, затикали в стріхи, закидали через голови на дахи як обереги.

Також вінки зроблені на Купала вішали на вікна, двері, ворота, господарчі будівлі, криниці. Вони повинні були захистити господарів та обійстя від усього лихого, від хвороб, від нещасть. Для таких цілей використовували тую, часник, полин, лопух, осику. Щоб молоко було смачне і корисне на посуд теж одягали купальські вінки. Ними прикрашали дерева, аби останні краще плодоносили. Купальські вінки навіть засушували та зберігали на горищі, щоб потім використати зілля з них в лікувальних цілях, зробити з нього настої.

У східних і західних слов'ян ворожили по вінкам: їх кидали в річку і по руху у воді намагалися дізнатися долю; залишали вінки на добу у дворі, примічаючи, чий вінок зів'яне (тому загрожує нещастя); підкладали на ніч під подушку, щоб побачити віщий сон; закидали вінки на дерева — зачепився з першого кидка — вінок обіцяв швидке заміжжя. У південній Польщі плели з польових квітів великий вінок і вішали його на верхівку спалюваного дерева: якщо вінок падав на землю не догорівшим, це вважалося поганим знаком. Не можна вінок викидати на смітник — це вважається наругою над святощами.

Ми маємо змогу поновити та відродити забуте, вдихнути життя у звичаї пращурів, пізнати їх культуру, побут, світогляд, бажання, прагнення. У збереженні наших древніх святощів ховаються витоки любові до своєї історії, своєї країни, свого народу, самоповаги та самоусвідомлення нації.