Мольфари Карпат про цілющий “термоядерний” трипільський хліб

З історії України нам всім відомо, що коріння українців визначала в основному трипільська культура.

Ключовим чинником енергетичної самодостатності трипільської раси було правильне використання зерна, яке є відносно дешевим та добре зберігається. При першій потребі воно легко пророщується і стає багатющим джерелом вуглеводнів, білків, жирів, мікроелементів, вітамінів, клітковини. Тож навіть коли виникає нестача овочів і фруктів, завжди під рукою є запас зерна для пророщування.
Сам факт його проростання є головним індикатором якості, що особливо актуально в умовах хімічного та генетичного забруднення їжі.
Відомо, що першими системними хліборобами були трипільці - засновники Арійської раси (55 ст. до н. е.).

Головним джерелом їхнього харчування та, відповідно, фактом їхньої фантастичної життєспроможності був хліб, але хліб не звичайний в нашому сучасному розумінні.

З тих часів для кожного українця хліб є священної їжею й сакральним атрибутом приналежності до арійства. В народі про нього так і кажуть: «святий хліб».

Й донині хліб у Карпатах використовується в найголовніших обрядах, а також при укладанні важливих угод, які не можна порушити.

Наприклад, під час сватання спеціально випечений пиріг ділять навпіл: одну половину віддають представникам роду молодого, другу залишають у батьків молодої.

Яким був первинний хліб Золотої доби Арійської раси? Хліб, який споживали наші пращури-трипільці?

Слово «хліб» походить від «хлебтати», тобто він був рідким або як мінімум - напіврідким.
Це той хліб, який донині використовують українці, вшановуючи предків. У Карпатах він називається кутя, що значить «святий».
Його готують до сходу Сонця, а перед вживанням ставлять під образами на покуті - священному місці кожної карпатської хати.
Різновидом куті є коливо - «їжа померлих предків»: спільна страва, яку по черзі - по колу, за рухом Сонця - споживають з однієї ложки.

Таку кутю їдять на похоронах або на поминках. Зі словом «коливо» пов'язані слова околіти (померти, завершити коло життя), покоління (ті, що разом розгортають нове коло).
Кутя-коливо подобалася нашим предкам тому, що вони вживали саме її. Вона була для них близькою, звичною та смачною.
Наши стародавні пращури любили та шанували саме такий рідкий хліб, тому що він був головним джерелом фізичної життєспроможності Арійської раси. Це був винахід аріїв, який давав їм перевагу щодо інших спільнот, був джерелом їхньої пасіонарності, сонячності, ярості та сили.
Арійська кутя була така ж сама, тільки з живого зерна. Якщо пшеничне чи ячмінне зерно замочити на одну-дві доби і поставити в тепле місце, то в ньому відбувається автоліз (реакція розщеплення) або зародження нового життя

внаслідок чого зерно перетворюється на живу, цілющу, біоактивну їжу, співмірну за корисністю зі свіжими плодами овочів та фруктів, це їжа, яка підтримує активне життя, здоров'я та довголіття.

Та чи цього було достатньо, щоб такий хліб набув такого особливого статусу?
Адже з таким же успіхом святими можна було проголосити іншу біоактивну їжу - яблука, моркву чи інші поширені на той час плоди.
Трипільці були засновниками нового світу: вони відроджували краще з минулого та синтезували нове. Тому священною могла набути тільки біогенічна їжа - їжа відродження та синтезу нового життя, це і є “термоядерний” трипільський хліб, або сучасна пророщена пшениця.

 Якщо розмоченому зерну дати можливість прорости, то в ньому відбувається синтез вітамінів та нових біологічно активних речовин, внаслідок чого цінність такої їжі зростає в 5-10 разів. Тільки така - біогенічна їжа радикально відрізняється від біоактивної, а тому автоматично набуває вищого, потужного живильного та сакрального статусу.

Для приготування такої їжі (“термоядерний” трипільський хліб) й були призначені трипільські печі (знайдені археологами в Черкаській області) - це своєрідні термостати-інкубатори, що дозволяли підтримувати стабільне тепло для пророщування зерна (сучасні пророслі зерна пшениці - "жива їжа"), з якого робили рідку кутю - арійський хліб біогенічного синтезу. Для швидкого використання робили також твердий хліб: коржі з пророслого зерна. Для цього кутю висушували на сонці або на печі при температурі, яка зберігала всі ферменти. В якості термометра виступала рука людини - якщо теплий, значить хліб живий та спроможний відроджувати життя.

«Термоядерний» трипільський хліб з пророслого зерна - це та їжа, яку й сьогодні споживають для омолодження, очищення, швидкого відновлення після хвороб,

підвищення потенції, розсмоктування злоякісних пухлин, ліквідації інфекцій та запальних процесів, підвищення імунітету, посилення гостроти зору, відновлення волосся і сердечно судинної системи, забезпечення активного довголіття. Погодьтеся, що це дає всі підстави вважати такий хліб святим.