Богдан Ступка зіграв близько 100 ролей у кіно та більше ніж 50 на театральній сцені. Він став символом української нації, дав потужний імпульс для розвитку української культури.
Ступка був одним із головних артистів останнього десятиліття на пострадянському просторі.
За свою кінокар’єру актор був удостоєний близько 15 кінонагород і призів, включно з “Нікою” і трьома “Золотими орлами”. Перевтілення в старого Блінова у військовій драмі “Свої” зробило його відомим не тільки в Україні, а й за її межами. Європейська кіноакадемія після цієї ролі висунула його на отримання своєї знаменитої премії, але тоді, в 2004 році, на церемонії вручення актор програв іспанцеві Х. Бардему. Світову славу остаточно закріпив образ Константи в польській стрічці К. Зануссі “Серце на долоні”.
Пропонуємо згадати найзнаковіші слова Богдана Ступки про життя, творчість і українців:
- “Головне, що варто розуміти українцю, – це те, що він унікальний, тому що вільний!”
- “Все наше життя – суцільна імпровізація, а значить, все наше життя – це джаз”
- “Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому”
- “Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність та оплески є найкращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають у цьому, – патріоти України”
- “Поки запрошують, треба зніматися. Я відмовляюся, тільки якщо у фільмі зовсім немає ролі, внутрішнього конфлікту. Але намагаюся робити це якомога рідше, тому що завтра вже не запросять: або скажуть “набрид”, або просто забудуть. Треба про себе нагадувати”
- “Завелась така кількість зірочок у кіно і з такою гординею, що не знаєш, як до них підступитися. Нічого не зробили, очі наліво, направо скосили, але вже подавай їм космічний корабель”
- “Треба вміти радіти успіхам інших, а заздрість і гординю проганяти, бо вони до добра не доведуть”
- “Треба постійно бути закоханим. Не тільки в жінку, не тільки в каштан, не тільки в місто. У все, що є у житті, треба бути закоханим. І треба радіти. Треба навчитися радіти”