Пасха чи Пейсах. Чи в чому маніпулювання

Найголовніше православне свято богослужебного року називається відразу трьома визначеннями – Великдень, Воскресіння Христове, Пасха. Рідко зустрінеш такий синкретизм у світових релігійних традиціях. Все ж відразу з цього списку варто відмежувати старий добрий Великдень, свято найдавніших українців, свято астрономічне, перемоги світла над темрявою після Весняного рівнодення.

Щоб попирати Христом й візантійською організаційною структурою Природо-Космічні свята давніх етносів виявилось варто встановити лишень в усі дальні й ближні кутки церковне начальство для народу, де б вони забороняли рідне, часто перекручували, а найбільш задурювали легендами щирих людей. Тут до слова навести Іларіона (Огнієнко) який якраз перекручував значення Великодня: «Того дня, як Христос воскрес, сонце з радости не заходило, і день був великий, і тому й назва "Великдень"[1]. Така собі свята простота, вимагала б від поважного митрополита деяких досить простих роз’яснень: Якщо християнська традиція визнає певний день (сталу дату) Воскресіння – «Того дня», чому ж тоді це свято, ця дата їздить по всьому квітню, іноді залазить на травень, а головне залежить від місячно-сонячного календаря яким користується єврейський етнос для визначення релігійних свят. З цього місця ми вже маємо залишити наше рідне, предківське свято Великодня, й розібратися з іншими визначеннями.

Нижче ми подаємо наочне порівняння дат святкування Песаха з Пасхою у відрізку десятиліття:  

В чому справа? Чому ж наше українське «народне» свято Пасха (івр. Пасах), що в перекладі з єврейського «обійшов, пройшов мимо» (в нагадування про те, що Бог в Єгипті обійшов всі єврейські будинки, знищуючи всіх інших дітей), святкується майже в один день з Песахом? Річ у тому, що дата святкування української Пасхи визначається за першою частиною Танаху, або як для християн її назвали П'ятикнижжя Мойсеєве. Тут стає відомо, що Бог повелів всім євреям заколоти по ягнятку, а кров’ю окропити дверні. В ніч 14 нісана (за єврейським календарем) Бог «пройшов мимо» (пасах) будинків євреїв, змордувавши всіх дітей не єврейської крові. Було це в перший повний місяць, який наступив після весняного рівнодення – це 14 нісана за місячно-сонячним календарем «богообраних». Так записано в святому письмі юдаїзму! Чи випадковість, що іудохристиянська традиція встановлює дату святкування Воскресіння – Пасхи, саме після весняного рівнодення, після повного місяця й на найближчу неділя. Відтак, щоб хоч якось в датах відрізнити Пасху від Песаха до 14 нісана додали ще декілька днів до настання неділі. Для наочного розуміння нижче наводимо приклад розрахунку святкування свят одного кореня за 2010 р.:

• День весняного рівнодення – 20 березня;
• День повного місяця після весняного рівнодення – 29 березня (початок Песаху);
• День неділі після повного місяця й весняного рівнодення – 4 квітня (початок Пасхи).  

Прислухаємось до візантійського каноніста Матвія Властителя (близько 1349 р.), який повідомляє нам, християнам візантійського обряду, коли ми вправі починати святкувати Пасху: «Перше – ми повинні святкувати Пасху після весняного рівнодення; друге – святкувати не в один день з іудеями; третє – не просто після рівнодення, але після першого повного місяця; четверте – і після повного місяця не інакше, як в перший день седмиці за іудейським рахунком [іудейським календарем]»[2].

Християнська пасхалія влаштована таким чином, що в разі астрономічного співпадіння повного місяця після весняного рівнодення на неділю, Пасха від Песаха зсувається ще на один тиждень, та й весь розрахунок влаштований в такий спосіб щоб хоч умовно розвести християнство і єврейство. Головним впорядником православного календаря став рабин, і трагедія в тому, що духовну відповідальність за вбивства Єгипетських первенців несуть ті народи, які долучаються до цих святкових дат, й до певних святкових ритуалів пов’язаних з тими подіями.

Можливо хтось собі задавався питанням чому так званий Пасхальний церковний ритуал починається саме в 12 годин ночі, з чим пов’язаний сакральний «Вихід» з церкви й ходіння навколо неї, кропіння водою й все те, що там коїться. Чи може це бути таким собі довільним правилом разом з датою святкування й усім іншим. Варто розглянути системно що відбувається на Пасхальну Утреню в усіх куточках України (і не тільки), щоб зрозуміти що в цьому ритуалі відсутні випадковості.

Почнемо з того, що в деякі православні храми завчасно до пасхальної ночі прибуває з Єрусалима священний вогонь для ритуалів. Перед північчю люди стоять в темноті й тиші чекаючи рівно 12-00 год. Рівно в північ починається святковий спів, спочатку тихий, потім підсилюється церковним хором досягаючи свого апогею. Продовжуючи голосно співати клір в білому вбранні зі свічками запаленими від Єрусалимського вогню, разом з золото-срібними іконами й різними дорогоцінними атрибутами починають «Виходити» з храму. Вихід з храму супроводжується колокольними тризвонами, процесією кліриків, хоругвами, співами з псалома (єврейська молитовна поезія). Диякони йдуть із кадилами, люд суне з запаленими світочами від єврейського вогню – назва цьому дійству «хресний хід». Ми мусимо зупинитися на цьому основному акті, бо ж після цього «Виходу», після сакрального ходіння, кропіння, обкурення кадилами, всі повертаються в лоно церкви, де співається до ранку хвала Богу за його діяння. І підспівують збуджені віряни вірші з Псалома 50: «Ублажи, Господи, благоволением Твоим, Сион, и пусть воздвигнутся стены Иерусалимские».

Так все ж звідки взявся цей сценарій ритуалу для державного свята України, хто його засновник і режисер. Згадаймо події віднесені до Пасхи-Пейсаху з «священного тексту» Танаху, писані юдейськими рабинами, в порівнянні з церковним чудотворством:

«Тієї ночі [14 нісана] перейду по землі Єгипетській і уб'ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіми богами єгипетськими вчиню суд; я – Господь» (Вих. 12:12); «Опівночі повбивав Господь усіх первенців у Єгипетській землі, від первенця фараонового, престолонаслідника, до первенця полоненого в тюрмі, та всіх первістків скоту» (Вих. 12:29) – рівно опівночі в церкві починається спів;

«І рушили сини Ізраїля в дорогу від Рамсесу до Суккот…» (Вих. 12:37), «Вчинили сини Ізраїля по слову Мойсея, і визичили в єгиптян посуд срібний та посуд золотий і шати [дорогоцінний одяг]» (Вих. 12:35) – в церковному ритуалі після опівночі відбувається «Вихід» - сакральна подорож. Церковнослужбовці в дорогих шатах несуть золоті й срібні обладунки, в руках тримають позолочені ікони з зображеннями відомих іудеїв: тут і Христос який був обрізаний за іудейським ритуалом, тут же несуть й зображення його предків. Всі вони шанобливо обгорнуті українськими рушниками. Клірики в руках тримають великі свічки запалені Благодатним вогнем, подібно до того, як іудеї з факелами залишали Єгипет;

«А як увійдете в землю, що Господь дасть вам, як і обіцяв, то будете триматися цього обряду» (Вих. 12:25), «Якби ж часом ваші діти вас спитали: Що це за обряд у вас? То ви відповісте: Це жертва пасхальна в честь Господа, що пройшов мимо хат синів Ізраїля в Єгипті, як побивав єгиптян, щадивши хати наші. І похилили голови люди й припали лицем до землі» (Вих. 12:26-27) – тут йдеться про пасхальний ритуал поїдання м’яса агнця (ягня, кров якого врятувала домівки євреїв). Тут відразу варто обмовитись, що в Біблії є прямі вказівки на те що Христос – це «Агнець Божий» (Ів. 1:29), (1Пет. 1:19), (Об. 5:6). Єпископ РПЦ Олександр (Милеант) повідомляє що: «Порятунок єврейських первістків розглядається як прообраз спасіння всіх людей Кров'ю Христа як Агнця, заколеного за гріхи світу»[3]. А в Євангелії від Іоанна підкреслюється, що як кістки пасхального агнця не повинні бути переломлені, так і Хресту не перебивали гомілки, на відміну від інших страчених[4]. Повертаючись до пасхальної жертви, саме церковного ритуалу Євхаристії, в ніч на Воскресіння, бачучи, як священик спеціальним ножем коле ритуальний хліб, потім в ритуальну чашу вливає вино, об’являючи це кров’ю і плоттю Христа, вже не виникає сумніву, що це відсилка до іудейського пасхального обряду. Різниця тільки в тому що «Ізраїлеві сини» були скотарями, й жертвували м'ясо, тоді як для українців-землеробів хліб треба перетворювати в м'ясо.

Історичні події єврейського етносу записані в Біблії стали алегоричними релігійними практиками для християн. Відтак, події старозавітного Песаха приховано повторюються в ритуалах Церкви. Навіщо це треба, запитаєте Ви? Вся справа в духовній відповідальності за тисячі вбитих дітей. Дійсно, один народ врятувався за рахунок знищення іншого. Переносячись ритуалом до тих подій, ви берете духовну відповідальність за спричинене. Чому ми нічого подібного не бачимо в ритуалах іудеїв, хоча це їх справа? Тому що за дітовбивство в духовних категоріях можуть відповідати Гої, проводячи відповідний давній обряд. Де ще знайти таку другу націю, яка за єврейсько-релігійним календарем, у встановлену дату, у встановлений час, щорічно повторюють «Вихід», ідуть з зображеннями предків іудеїв, несучи в руках іудейський вогонь?

Чи мав рацію видатний американський соціолог Еврінг Гофман, що люди маніпулюють ритуалами для того, щоб панувати над іншими людьми.

В цій публікації ми не намагаємось нікого образити, й не хочемо зачепити почуття віруючих, бо ж самі маємо відчуття важкої національної образи.

[1] Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування Українського Народу. – ВІННІПЕГ, 1965 – С. 287

[2] Матфей Властарь Афинская Синтагма, буква «П», 7-я глава. - о Святой Пасхе.

[3] Александр (Милеант). Две Пасхи. Исследуйте Писания… К познанию Библии (Ветхий и Новый Завет). — М., Русскiй Хронографъ, 2002. — С. 177-179.

[4] Пасха – Википедия. [Електронний ресурс]/ Пасха // Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%85%D0%B0.