Образ козака на картинах – то велична, викристалізована віками дума народу про свою сутність.
Сидить він по-козацьки, підібравши та схрестивши ноги, у звичаєвій для степовика позі духовного воїна. В Йозі вона називається «приємна поза – Сукхасана. Дозволяє добре розслабитись. Створює гарні умови для функціонування внутрішніх органів» . Цією позицією козак Мамай утворює «трійцю» – прадавній священний символ могутньої орійсько-руської духовності, втілення триєдиння – поєднання трьох сакральних початків в одному.
Високий рівень військової досконалості досягався систематичними вправами не лише з фізичної частини рукопашу, але і духовними – через систему медитації. На момент часу, зображеного на картині, козаком володіє спокій. Він урівноважений, непорушне його шляхетне обличчя, чистотою зоресяють очі, його погляд пронизує глядача, простір, Всесвіт. Козак-Мамай на народних картинах – це медитуючий воїн . Цей стан додатковим акцентом, у багатьох варіантах, підкреслює легко схилена на бік голова «Козака Мамая». Козак, на певний час відклавши зброю та кшатрійну-військову справу, є брахманом-мислителем, що звеличує душу свою думками про Бога та вічне, самовдосконалюючись у самозануренні та самоспогляданні творить образ досконалого воїна-перевертня, який допомагає йому перекидатись на вовка підчас бою. У народі козак вважався чаклуном, характерником