Про вересень від Євгена Товстухи

Вересневі світанки – початок осені. Складної, непередбачливої пори року. Селянинові доводиться працювати, працювати, працювати. Закінчувати збирання збіжжя, садовини, городини. Сіяти озимину, обривати пізню садовину, доглядати ягідники. Облаштовувати гамазеї та льохи, стійла для зимового утримання худоби. Поклонятися Богиням Рожаницям, поспішати на “Весілля Свічки” і шанувати Святовита. Бога Гостинності у наддніпрянських українців. Праукраїнці вважали назване божество первісною матерією чоловічої статі (Світ, Світло). Вона, поєднуючись з первісною матерією жіночої статі (Вода, Дана), утворила (народила) всі речі на нашій незбагненній і загадковій землі.

У “Велесовій книзі” знаходимо такі узагальнені означення про Святовита.

Святовитова Слава

Богові Святовитові ми Славу прорекли,
бо цей Бог став Богом Правія і Явія,
і Йому співаємо пісні,
яко єсть Він Святий, і через нього ми побачили
Світ видимий і буття Яви,
і Він буде нас у Навії берегти.
А тому Хвалу співаємо
і, співаючи, маємо танцювати,
і викликаємо Бога нашого:
бо це Він Землю, Сонце наше і Зірки
тримає, і Світ міцнішим творить.
Творіть Святовиту Славу велику!
Цей Бог очищає серце наше,
і ми відрікаємося од злого,
а спрямовуємо себе до доброго.
Се від руки Бога пущені,
Йому завдячуємо і речемо:
“Це все сотворив Бог”,–
це не можна збагнути глуздом розторженим,
тож очистимось і умиємось,
бо це є Таємниця Велика:
яко Сварог є Перуном і Святовитом,
а ті обоє утримані у Сварзі.
(ВК, ІІ-А)

У кінці серпня наші пращури замовляли осінь.

Замовляння осені

Осене наша, давно очікувана. Ми тебе чекали, як Божого провидіння. Несеш ти нам свої дарунки багаті з полів і ланів, з лісів та городів. Несеш ти нам садовину та городину. І бабине літо, і сум за втраченою весною і любим літечком. Ти перехідна пора до зими. Отже, не посилай нам надмірних північних вітрів та морозів, ранніх дощів зі снігом та ранньої криги на тихі водойми. Дай нам посіяти та посадити жито-пшеницю і всяку пашницю, садовину та городину на зиму. Та полий! Поливай посіяне і посаджене святою водицею з неба. Без градобоїв, смерчів та лихих вітрів-ураганів. Полий рясненько спраглу земельку теплими дощами. Щоб дружно зійшло жито-пшениця. Щоб набралася вологи садовина та городина на всю зиму-зимоньку і щоб не страшні їй стали морози та заметілі, довга-предовга зима з великими сніговими пагорбами та хуртовинами. Не посилай нам лютих магнітних буревіїв та страшних катаклізмів. А пошли нам сонечка багатенько, помірненькі морозики, бабине літо і тихий шепіт опалого листя. Чаруй наш зір і червоною калиною, і ягодами глоду, шипшини та горобини звичайної. Посилай нам особливий розмірений ритм затихлої природи і стукотом невгамовного дятла, і щебетом синички, і бурхливими зграями зголоднілих омелюхів, які насідають на зарум’янені ягоди горобини, щоб набратися сили для далеких мандрів. Особливо розмірений ритм, тихі дощові ночі, чарівливі барви вибагливої палітри осені. Посилай нам натхнення, повертай нам втрачену силу, проганяй застояну втому. Хай анемія залишає наше тіло та душу. І як до ущербу нестримно наближається день, хай до ущербу йдуть і всі наші болі та жалі, розчарування, злигодні життя та буття, недуги старі й нові, безгрошів’я. Девальвація душевних і матеріальних набутків.
Осіннє золото природи! Яке ж ти розкішне, незбагненне і нескінченне. Скільки в тобі чистих та перехідних кольорів. Скільки гам та відтінків, яка велична і неповторна ораторія голосу природи. Хай же щире золото природи рясно збуджує і відновлює золото нашої душі і серця. Хай у їхній складній архітектоніці тужавіє добро та злагода. Бажання повнокровно жити, навчатись, працювати. Пізнавати величезну радість та втіху від улюбленої праці, справжніх відкриттів, небачених вершин інтелектуальних злетів. Радість справжнього манливого щастя від кохання, гармонії родинного життя. Щастя стати на рушник. Незбагненне щастя народжувати і виховувати дітей, онуків та правнуків. Для безсмертя роду, народу, етносу, нації.

Осене!!! Неси нам щастя, здоров’я, очікувану світлу доленьку. Радість життя та буття. Хвала тобі, природо, хвала тобі, золотосяйна осене!