Русальний тиждень в Україні

Цвітіння жита - найважливіша аграрна дата, за якою визначають святкування Русалій. За народними віруваннями, в русальний тиждень, коли цвіте жито, русалки виходять з води і гуляють по полях та лісах.

Вони полюють на молодих парубків та дівчат і можуть залоскотати їх на смерть, чи заманюють їх у своє підводне царство. Особливо небезпечно купатися в річках цього тижня, бо русалки залоскочуть і залишать в себе.

"Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
- Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку."

«По житу вона ходит: кому зародит добре, а кому — нияк, зничтожае жито». (Брестська обл. Білоруське Полісся)
«Пакуль жито красуе (цвіте), русалки у жите ходять» (Білоруське Полісся, Берестейщина, Україна)

Русалки не мають на собі одягу, у них біле знекровлене тіло (за деякими оповідями – блакитне, синє або темне), довге, хвилясте волосся, зелене, як трава; стан високий і гнучкий, а очі палкі і сині., як морська глибочінь. (Гнатюк В.М. “Знадоби до української демонології”, Львів, 1903 р., ст.212)

В переддень Купала (Купальниця) розкладають іменні русалки вогонь коло ріки і скачуть через нього, а безіменні вибігають з води, хапають попіл з іскрами, посипають голову, щоб росло волосся, і знов скачуть у воду.

Треба: В русалчин тиждень на вікнах розкладають гарячий хліб, гадаючи, що його парою русалки будуть ситі. Ранком, як тільки зійде сонце, дівчата йдуть у поле “на жита” і беруть з собою хліб із житнього борошна, спечений окремо та замішаний на свяченій воді . В полі дівчата ламають хліб на кілька шматків, діляться ним порівну, а потім кожна йде на ниву свого батька, де росте жито, і там на межі кладе той хліб для русалок – “щоб жито родило”.

1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
2. Сапіга В. К. Українські Народні свята та Звичаї. — К. : Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. 
3. Скуратівський В. Т. Дідух. — К. : Освіта, 1995. — 272 с. 
4. Народная демонология Полесья. Публикации текстов в записях 80-90-х гг. 
5. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська обл. друк., 2005. – 310 с.
6. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
7. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.