Знання, віра, забобони. Одного разу я проспала й спізнилася на навчання. З тієї миті все полетіло шкереберть – викладач вигнав з авдиторії, якась жінка наступила на ногу в маршрутці, я посварилася з подругою, змокла, забула про важливу зустріч, а ввечері зрозуміла, що залишила ключ від квартири вдома на столі.
Спочатку подумала – просто невдалий день. А тоді пригадала, як зранку поспішала й випадково розбила люстерко. Так ось звідки всі біди взялися! Тепер я житиму так іще сім років?!
Не передавай нічого через поріг – віддаси своє щастя
У традиційній культурі поріг чітко розмежовує простір на “свій” і “чужий”. Раніше мертвонароджених або нехрещених дітей хоронили просто під порогом будинку. Тож “свій” простір – це дім, який стережуть душі померлих предків. Він оберігає людину від незгод і негараздів. Переступаючи поріг власної хати, будь-хто стає незахищеним, бо опиняється в “чужому” просторі. Звідси, до речі, й заборона наступати на поріг.
Не зашивай одяг на собі – зашиєш пам’ять
Ця прикмета походить з часів Київської Русі. Шиття споконвіку вважалося жіночим ремеслом. Та й не тільки шиття, усю хатню роботу довіряли їм. Натомість чоловіки мали здобувати освіту й розвивати свої інтелектуальні здібності. Жінок називали забудькуватими й розсіяними, тому що вони, захопившись рукоділлям, часто забували про хатню роботу. Тож шитимеш на собі, не матимеш пам’яті – “як жінки”. Звідси й фразеологізм “дівоча пам’ять”.
Не сиди на куті стола – заміж не вийдеш
Стіл вважали однією з найважливіших і найсвятіших речей у будинку. Існували навіть чіткі правила, хто як може поводитись, і хто де має сидіти за столом. А кути, як і пороги, окреслюють і розмежовують простір. Відповідно кут, спрямований на людину, ніби виштовхує її за межі сімейного столу.
Не свисти вдома – грошей не буде
У народній культурі свист пов’язують із обрядами, за допомогою яких викликали нечисть, його розуміли як звернення до потойбічних демонів та небезпечних істот. Тому забороняли свистіти у межах “свого” простору, особливо вночі.
Не даруй жовті квіти – розлучимось
Це повір’я бере свій початок із легенди. Давним-давно жив на світі багатий шейх. Одного разу він поїхав у тривалий військовий похід. Коли повернувся, дізнався, що дружина не була йому вірною. Щоб перевірити це, шейху порадили підкласти у її ліжко червону троянду. Якщо дружина зраджувала, до ранку квітка мала пожовтіти. Так і сталося. Відтоді жовтий колір асоціюють з розлукою й обманом.
Таких “попереджувальних знаків” безліч: не крути в руках шапку – голова болітиме; не переступай через когось – рости перестане; знайдеш підкову – матимеш щастя; не впізнаєш знайомого – він буде багатим; зустрінеш бабу з порожніми відрами – проживеш день марно тощо.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira