З давніх часів на Русі, батьки займали юнака справами які виховували в ньому мужність, стійкий характер, силу, інтелект.
Можливо, що хлопцям було заборонено торкатись жіночих матерій: вишивати, ткати, торгувати жіночим одягом, випікати обрядові хліби, взагалі пов’язувати роботу з жіночим коллективом. В такому середовищі юнак міг вирости м’якотілим, слабкодухим, з жіночими повадками.
Тому юнаків після «посагу на коня» всіляко привчали до військової справи, чи віддавали у підмайстри до ремісників: гончаря, коваля, мечника, бондаря, теслі і тд. Такі професії дійсно виховували чоловічий характер. Робота мала бути пов’язана із фізичною нагрузкою, в спілкуванні у колі мужів, від яких юнак переймав досвід і розвивався тілесно та творчо, духовності в свою чергу він научався у дідів - покоління яке накопичило і зберігало народну мудрість. Це була ідеальна модель становлення мужчини, передачі життєвого спадку, розуміння сім’ї і природи як мав її розуміти чоловік.