Що святкують українці: Великдень чи Пасха?

Великдень — це велике Праукраїнське Свято, Перемога Світла Дажбожого над зимовою темрявою. Ніякого відношення до «воскресіння Христа» ця назва не має.

Хоча дуже часто чуємо, як християни кажуть, що Паска — «це по-українськи Великдень». Це груба помилка. Великдень — українська традиція, яка аж ніяк не тотожна християнському святу Пасхи. Спробуймо розібратися, що ж святкують християни?
Історія християнської Пасхи сягає далеко в часи передхристиянські, які описує Біблія (друга книга Мойсеєва «Вихід»). Тут розповідається про Якова — родоначальника євреїв (онука Авраама), який привів ізраїлевих синів до Єгипту, де вони «плодилися сильно і розмножувалися, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край» (Вих. 1: 7). Далі сам автор пише, що фараон побачив загрозу з боку євреїв, бо вони зайняли якнайбільше керівних і поважних посад у державі, і «жахалися єгиптяни через ізраїлевих синів». Тоді фараон став примушувати євреїв працювати фізично, що їм, звісно, не сподобалося. Фараон зробив висновок: «Нероби ви, нероби!» (Вих. 5: 17). Далі йде докладний опис перебування юдеїв у Єгипті та їхнє невдоволення станом речей. Враховуючи, що ці тексти писалися юдейськими рабинами, ми випускаємо подробиці, які мають на меті показати всі «жахи» так званого «єгипетського рабства» єврейського народу. Та навіть крізь завісу міфологізованої розповіді про Пасху уважний український читач побачить справжній перебіг подій тієї Ночі Смерті, яку євреї назвали пейсахом. Очевидно, тут стався справжній погром — тільки били не євреїв, а самі євреї вбивали й грабували єгиптян.
Про це читаємо в тій же книзі «Вихід» (12: 1–51): «І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: «...Скажіть усій ізраїлевій громаді…, нехай візьмуть собі кожен ягня... І заколе його цілий збір ізраїлевої громади на смерканні. І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва боки одвірки і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них, і нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на вогні та опрісноки... Пасха це для Господа! І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню я суд, Я — Господь. І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас... І буде той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його як свято для Господа на всі роди ваші!...».
Далі Мойсей переповідає ізраїльським старшинам: «коли запитають вас ваші сини «що то за служба ваша?, то відкажете:
Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми ізраїлевих синів у Єгипті, коли побивав Єгипет».
«І сталося в половині ночі, і вдарив Господь у єгипетськім краї... І знявся великий зойк у Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!... (там же: 12: 29, 30).
Як відомо, для юдеїв це свято виходу із єгипетського «рабства» було радісним, хоча для єгиптян це була ніч смерті. До того ж виходили юдеї з «рабства» не з порожніми руками, а «позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту» (Вих. 12: 35, 36).
Під час юдейського пасхального тижня, за християнською міфологією, був розіп’ятий Христос, тому християни взяли це свято до свого календаря як скорботний тиждень на відзначення «страстей господніх» і мусили надати йому іншої символіки, поєднавши юдейську ідею з рідною язичницькою обрядовістю, яку мали й інші народи (наприклад, віра в умирання та воскресіння божества відома в багатьох народів світу).
Так радісне язичницьке свято весняного пробудження природи — Великдень — було затьмарене скорботним чужинським святом, що призвело до роздвоєння української душі. Зіткнулися два протилежні світогляди, два способи мислення і життя. Два антагонізми протягом тисячоліття мусили породити якийсь покруч, що ми й нині спостерігаємо в християнському святі Пасхи..