Що таке козацький герць?

Герць (герець) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель; боротьба думок, поглядів. Група відчайдухів та сміливців серед запорізьких козаків перед боєм виходила зі строю та наближалася до супротивника ближче ніж на відстань пострілу рушничниці і починали лайкою або жестами знущатись і кепкувати над ворогом. 

Герць

З нецензурного запрошення на бій починалися багато битв запорозьких козаків. Це герць – перевірка своєї мужності і проба сил суперника перед загальною сутичкою. Польське harcować – «скакати на коні», чеське harc – «стрілянина, сутичка, бій». Герці – унікальна воєнна практика в Європі, де тисячу років правили важкоозброєні вершники обладунках. Спостерігати герці можна було лише у битвах із запорозькими козаками. 

Татари також практикували подібні вилазки, але завжди з практичною метою захоплення полонених.На відміну від українців, їхні знатні воїни не лізли на рожен. Перед битвою запорожці влаштовували низку сутичок. Кілька козаків групою під’їжджали до лави суперників на відстань мушкетного пострілу. Починався смертельний танець: джигітували, сипали лайкою та викликали супротивників на бій.

Герць – це щось на кшталт психічної атаки, а кажучи сучасною мовою, щось на зразок “коктейлю з розвідки боєм і гри зі смертю”. Схожу тактику запорізькі козаки, як зазначалося, запозичили у татарських воїнів, хоча ті себе під кулі ніколи не підставляли і дражнили противника на відстані не ризикуючи життям. А запорожці, проявляючи надзвичайну сміливість і відвагу, переходили усі межі безпеки і часто гинули. Це була найнахабніша смерть в історії військ битв.

Тонкощі герцю

Козаки кружляли в 100-150 кроках від лави суперників – поляків, турків чи московських стрільців. Це досить близько, щоби почути образи, але далеко для прицільного пострілу з мушкета. Стриматися було складно. Часто піхотинці палили по козаках навмання, а вершники ламали шеренгу в спробі їх наздогнати.

Герці – це ще й розвідка. Виїжджаючи глибоко за лінію роз’їздів, загін міг викрити засідку або розвідників суперника, визначити зручні для маневру особливості місцевості.

Але перш за все козаки гарцювали для демонстрації відваги, морально пригнічуючи супротивника. Вони крутилися під кулями і ядрами, створюючи ілюзію своєї невразливості. Нахабство у запорожців поєднувалася з досвідом професійних солдатів: ті, хто приймав їхній виклик, нерідко гинули. А в ті роки перша кров перед боєм багато значила для бойового духу всього війська.

Історичні факти та приклади герцю

Уманський полковник Іван Ганжа, попередньо здійснивши кілька успішних герців, загинув на герці у ході Пилявецької битви 1648 року.

У 1656 році під час облоги Старого Бихова на герці загинув наказний гетьман Війська Запорізького Іван Золотаренко.

Через герці - на вибори

Траплялося, що поєдинки ставали частиною передвиборчих кампаній. Щороку першого січня на Січі відбувалися вибори керівництва – обозного, судді, хорунжого, писаря, скарбничого і кошового отамана. Процес контролювали гетьман і старшина, але вирішити справу могла і маса козацької голоти. У всі часи рядові бійці поважали хоробрих командирів. Раз по раз сотники і полковники виїжджали на вузьку смужку землі між арміями, ризикуючи життям заради авторитету.

Так, уманський полковник Іван Ганжа, ветеран походів на Крим і Дунай, здобув велику славу в поєдинках сам на сам. На березі річки Пилявки на чолі уманців він потурбував польський табір, гарцюючи і нав’язуючи дуелі. В одній із сутичок полковник був убитий крилатим гусаром. Український хроніст зауважує: загинув, бо не помолилися перед боєм.

Попри подібні випадки, козаки продовжували вилазки. 13 вересня 1648 року поляки не витримали насмішок гарцюючих суперників і кинулися вперед через вузьку греблю.

Козаки і татари вдарили по ним з двох сторін. Результатом розгрому стали тисячі вбитих, втрата 98 гармат і величезного обозу. Козаків виховували на піснях і байках про герці, і молодь залюбки встрявала в бій. Це була можливість вперше почути свист куль над головою і помахати шаблею поряд із легендарними бійцями. В герцях вчилися стріляти впритул з пістолів, рубатися один на один, швидко вивозити поранених.

Майже в кожному герці запорожці зазнавали втрат. Ті, хто успішно проходив цей кривавий відбір, ставали елітою однієї з кращих армій тогочасної Східної Європи.

Герць в народній творчості українців

Герць згадується у народних думах, художній та історичній літературі:

Гей, нумо, хлопці, до зброї! На герць погуляти, слави здобувати! (запорозький марш).[

Тоді будеш, вражий ляше, вдачею хвалиться, коли спробуєш зі мною та й на герці биться (дума).

Завзятий, як перець, поки не вийде на герець (М. Номис).

Благословляю тебе на герці погуляти (Микола Костомаров «Історичні монографії та дослідження»).

Підіймай шаблю, виходь на герць! (Михайло Старицький «Богдан Хмельницький»).

Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць (Володимир Сосюра).

«Воріженьки» таки були милі й безобидні, а війни, власне, ніякої й не було, був тільки «герць», така парада, гулянка. «Козаченьки» йшли на «герць погуляти» з «воріженьками» (Іван Багряний «Огненне коло»).

Про тих хлопців, що не пройшли випробування до двадцяти п'яти років, помалу забували: вони ставали безіменними землевласниками, що не спромоглися стати на герць і сказати «все або ніщо» (Стівен Кінг «Шукач» у перекл. Олени Любенко).

День скінчився словесними герцями (Яків Качура).

Використана література:

1. Костомаров Н. Историческія монографии и изследования Николая Костомарова — Тип. А. Траншеля, 1870. — Т. 9–11. — С. 201.
2. Шаповал І. Слідами запорожців
3. Герць на укрліт.орг
4. Костомаров Н. И. Историческія монографіи и изслѣдованія. — СПб.: Изд. Об-ва для пособия нуждающимся литераторам и ученым, 1906. — Т. 19–21. —С. 743.
5. Старицкий М. П. Богдан Хмельницкий: Перед бурей. — К.: Молодь, 1963. — Т. 1. — С. 463 // Богдан Хмельнитский: историческая трилогия.
6. Іван Багряний. Огненне коло. — Новий Ульм, 1953.
7. Олена Апанович. Герць паперових лицарів. Архів оригіналу за 23 липень 2012. Процитовано 23 липень 2012.
8. Рудницький Ю. Проти Бульби на герць послали Хмельницького // ProUA: Web. — 29.05.2009.