Солов'їний місяць

Його називають солов’їним місяцем. І в цій назві – не лише співуча пташка…

Жива природа постає у невимовній красі! Солов’їний місяць уже вповні вступив у свої права. Розлив молоко аличі, вишень, черешень, напоїв повітря пахощами конвалії й бузку, черемхи й акації, рясно вкрив землицю зеленим килимом трав із жовтогарячими кульбабиними сонцями, ліси заквітчав біло-зеленими озерцями ніжних конвалій, а на тлі небесної блакиті увімкнув біло-рожеві свічки каштанів.

Весна-красуня заквітчала землю веселковими барвами квітів, соковитою зеленню трав, теплом і щирістю погожих днів. Травень наснажує людські душі світлими почуттями, мріями, коханням. І слово бере соловейко, щироголосий віщун весняного настрою, молодости й любови...

Травень – це пишна зелена трава, білосніжне цвітіння вишень, яблунь, дзижчання працьовитих бджілок у різнотрав’ї. Травень – це пора, коли люди садять овочі, злаки, різну зелень. Адже як потрудишся в цю пору року, такий восени і збереш урожай, бо весняний день рік годує.
Його назва – рідна, українська. З давніх-давен збереглася назва місяця, в якому буяють трави. Свою назву отримав від того, що в його пору буйно ростуть і квітують різні трави. Цей місяць має й инші назви: пісенник і громовик. І ці, давніші народні, назви повністю відповідають своєму значенню. Адже в лісах, у гайках, на полях, біля річок, побіля людських осель цілоденно чути різні пташині пісні: солов’їні трелі, дивні посвисти шпаків, кування зозуль...

А громовик він тому, що нерідко у травні бувають і лункі розряди грому.

Загалом травень люди вважають одним із найпоетичніших місяців. Він мовби нагадує: поспішайте намилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона вельми недовготривка і скороминуча. Справді ж бо, з травнем завершується найкраща пора: весна.

Травень – п'ятий міяць року у григоріанському календарі, третій місяць у давньоримському (до реформи Цезаря). Сей місяць має 31 день.

Традиційну його назву останнього місяця весни, «травень», в Україні офіційно було повернуто у ХХ сторіччі з відродженням мови народу княжої Руси як писемної української мови. Назва походить від слова трава. Саме так період, відповідний квітню, називали наші пращури ще до виникнення Руси і саме так називають його в инших слов’янських мовах. За візантійською традицією місяць називали «маєм»: від імення давньоримської Богині весни Майї.

У стародавніх рукописах так і значиться: «...місяць Майї, рекомий – травнь». Адже, за давньогрецькою мітологією, сей місяць було присвячено Богині Майї, доньці Атланта і Плейони, матері Гермеса (Меркурія). Майя була старшою із сімох сестер Плеяд (в Україні се сузір’я здавна називають Стожарами), небесних німф, який з’являються на небі саме у травні, віщуючи настання сприятливої для мореплавства пори.

На відміну від мов Західної Європи та московинської, які використовують назви місяців латинського походження, у багатьох слов’янських мовах такі назви мають слов’янську етимологію (походження): словенська: mali traven – квітень, veliki traven – травень, хорватська: travanj – квітень, болгарська: тр'вен– травень, македонська: Треве – квітень, чеська: květen — травень... Яка схожість з українською назвою!

Можливо, розрив на місяць у болгар пов’язаний з тим, що частина предків болгар жили північніше, у басейні річки Волга, й у них період росту трави наставав пізніше.
У травні ще можливі заморозки на поверхнi ґрунту i в повiтрi. Бували й травневі сніги.

Травень в українському фольклорі

Приказки

Травень ліси зодягає, літа в гостечки чекає.

Дуб у травні в листя одягається, а скотина трави наїдається.

Коли теплий квітень і мокрий май, то буде жито – наче гай.

Травнева роса краще вівса.

У маю і баба в раю: як не затанцює, то хоч молодість згадає.

Травень ліс прибирає – літо в гості закликає.

Бува погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.

Соловейко – мала пташка, а май знає.

Май-розмай, дощами нагадай!

На май коровам дай, та й вила ховай.

У травні і пня вбери, то буде красним.

Травневий дощ – як із грибами борщ.

Травень багатий на квіти, а хліб у жовтня позичає.

Прийде май, то всяк собі дбай.

Прикмети травня

Якщо травень холодний, то не будеш голодний – рік буде хлібородний.

Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.

Травень холодний – посів ярини ранній.

Якщо у травні дощ не впаде, то й золотий плуг не виоре.

Хто в маю одружиться, то буде вік маятись.

У травні одружився, то весь вік журився.

Дощ у травні – врожай справний.

Сухий і теплий май – буде скупий урожай.

Як’ сухий май, то гроші на хліб збирай.

Часті тумани у травні – на мокре літо.

Часто зірниці дарує май – буде добрий урожай.

Якщо травневий дощ починається великими краплями, то він не надовго.

Як’ у травні дощ і грім – буде радість людям всім.

Як’ випадуть у травні три добрих дощі, то вродить хліба на три роки.

Травневі свята, державні й міжнародні

9 травня – День Європи.

Міжнародний День матері (1914; в Україні – з 2000 р.), друга неділя місяця (цього року – 13 травня).

День родини – 15 травня.

Третя субота травня – День науки (з 1997 р.).

Рідні україніські, свята і пам’ятні дати

Травень – місяць Лади (з 21-го числа. Під покровом Хорса і Вишеня). (з 22-го числа – місяць Купайла. Під покровою Хорса і Леле).

2 травня – Свято Весни. День тата Оря. Солов’їний Великдень.

21 травня – День Рослинного світу.

26 травня – Обхід Зеленої Ниви.

23-є – День Національних Героїв. Героєм української нації вважаємо того, хто захищає наш національний спосіб життя, цілісність нашої прадавньої держави, єдність української Нації, рідні звичаї, культуру, мову і Рідну віру, які сягають у сиву давнину тисячолітньої минувшини і часів ОУН, УНР, Гетьманщини, Руси, Антів, Сарматів,Скитів,Черняхівської, Мізинської, Трипільської культур. Цього дня ми повинні славити героїв-рідновірів, адже саме вони зберігають і передають Національні цінності, захищають їх від глобалістичних, інтер(без)національних, мульти(без)культурних процесів, демо(но)кратії світових релігійних культів на зразок юдо-християнства й ісламу. До нас дійшло дуже мало імен д.-руських волхвів і героїв, які загинули за Рідну віру.

Пом’янімо тих, чиї імена нам відомі, й тих, чиїх імен не знаємо, але пам’ятаємо про їхній подвиг во славу Рідних Богів:

• руського короля Одонацера, який провадив священну війну проти римських християнізаторів! Слава йому!
• славетного князя антів Буса (Божа) з його синами і 70 старійшинами, яких розіп’яли знавіснілі готи-християни 475 року!
• Жерця Бушівського Миробога з Поділля!
• славетного Великого князя Київського Святослава, який захищав Русь і Слов’янщину від знавіснілої християнізації!
• київських Волхвів, Жерців і киян-рідновірів, які загинули під час насильницького хрещення Руси Володимиром-Базилієм 988 року! Слава всім їм!
• Жерця Богомила Солов’я з Новгорода, який захищав рідні святині від християнської орди 989 року! Слава йому!
• Волхва Ухорена і брата його Словена!
• Волхва храму Вогнебога Костирю, який свято оберігав вогнище храму! Слава йому!
• Жерця храму Бога Прове Міке! Слава йому!
• Волхвів, рідновірів, дорослих і дітей, яких спалив князь Володимир у містах і селах Подністров’я в 991 – 992 роках! Слава їм!
• київських Волхвинь-чародійок, закатованих християнською церквою 1018 року!
• жерців-бодричів, які 1066 року підняли повстання проти християнізації Венедської держави! Слава їм!
• Волхва, якого зарубав князь-християнин 1069 року! Слава героєві Волхвові!
• київського Волхва, який 1071 року загинув від рук християнських посіпак! Слава йому!
• Жерців храму Триглава, загиблих від рук князів-християн у землі лютичів 1128 року!
• Волхвів і героїв-захисників культового центру Сварожича в землі лютичів, яких спалили 1157 р. саксонські хрестоносці! Слава нашим героям!
• Балтійських Жерців і рідновірів Старгородських, яких закатували 1166 р. германські християнізатори!
• Усіх Волхвів і героїчних лицарів, хто 1168 р. захищав від християнської орди храм Аркону, хто загинув у полум’ї разом з рідними кумирами і священними стягами!
• Волхвів і жерців, захисників рідних храмів у Медоборах на горі Богит! Слава їм!
• Волхва князя Всеслава Полоцького, який до останнього подиху боровся проти християнської експансії! Слава йому!
• чотирьох Волхвів, яких 1227 року спалив князь Ярослав у Новгороді! Слава їм!
• 12 Віщих Волхвинь, яких 1411 року спалили християнські церковники у Пскові...
• Олександр Капінос. «Коли я впаду, мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце».
• Станіслав Ковтун. Захищав святиню Перуна біля Національного музею історії України від християнських провокаторів. Воював у лавах 25-ої аеромобільної дніпропетровської бригади.
• Небесна Сотня і Небесний батальйон захисників Руси-України!
• Серед легендарних героїв – Миробог, Радогост, Володимир, Мамай...
• Слава всім Волхвам, Жрецям, Воїнам-героям і всім Рідновірам, дорослим і дітям, названим і не названим, про яких ми знаємо і не знаємо, але пам’ятаємо, що вони полягли у борні за Віру Предків і життя нащадків! Ця пам’ять хай вічно живе в наших серцях і збуджує нас до героїчного чину! Героям – слава!

25 травня по 25 червня – Свято Лади.

Зелені святки. Клечальна Неділя. Літнє Водосвяття. Русалії (Русалчин Великдень).

Народні прикмети

1 травня. З цього дня вже можна висаджувати різні овочі: моркву, буряк. У минулі часи вважали, що якщо початок травня теплий, то в кінці обов’язково буде холодно, і навпаки. Це пора ранніх гроз. На початку травня цвіте в'яз, агруз, зеленіє чорна смородина.

2 травня. У цей день був звичай розстилати на землі полотна, класти пироги. Таким чином наші пращури пригощали весну, щоб вона дала хороший урожай. У цей час зацвітає бузина, жовта акація, польовий клен, осика...

3 травня. З давніх часів існує звичай цього дня поминати своїх померлих родичів і відвідувати кладовища. Спостерігаючи за погодою, наші пращури помітили, що дощ цього дня віщує гарний урожай.

4 травня. У цей час потрібно спостерігати за черемхою: якщо вона рано зацвіла, то буде тепле літо. Чим раніше вона починає цвісти, тим спекотнішим буде літо. З цього дня вкривається квітами ліловий бузок, у садах зацвітають нарциси. Саме час садити часник, щоб уже влітку зібрати врожай.

5 травня. У минулі часи помітили, що якщо 5 травня вночі буде заморозок, то ще 40 днів вранці буде холодно. Напередодні дня Юрія (6 травня) святкували свято «Ляля». Найкрасивіша дівчина (Ляля) повинна була кидати подругам вінки. Хто спіймає, ховає подарунок до наступної весни. З цього дня починали висаджувати картоплю.

6 травня. У народі сей день називали Єгорієм (Юрієм) Весняним, і пов’язано це було з приходом весни. За народним повір’ям, Єгорій Весняний володіє чарівними ключами, котрими відмикає весняну землю і випускає росу, від чого починається бурхливий ріст усіх трав: «Єгорій землю відмикає». У цей час прилітають ластівки: «Ластівка прилетіла – скоро грім загримить».

7 травня. У минулі часи до цього дня в селян закінчувався хліб, розпочинався голодний травень. У давнину з цього дня бувало ще 12 холодів. У садах починають квітнути яблуні, розбруньковуються груші й інша садовина.

8 травня. «Якщо випаде у травні три дощі добрих, то і хліба буде на три роки повних». Якщо співочі птахи прилітають зграями – на тепле літо. Якщо у цей день бачили веселку, та ще й високу і круту, – до хорошої погоди, якщо ж вона була низькою і пологою – до негоди.

Травень – це пік весни, справжній славень їй, найкращій порі року. Щирим, світлим почуттям і радістю сповнює він серця і душі людей, його пісня робить їх натхненними, крилатими, а помисли і почуття – опоетизованими. Саме тому місяць буяння трав, квітів, теплих сонячних променів і ніжних почуттів прадавні віщуни присвятили соловейкові. Навіть свято назвали поетично: Солов’їним Великоднем.

Тож мій славень – йому, трáвневі…
У травневому квіті-розмаї
Все, що мається, рясно маїться.
І злото-зелений Ярило
Озивається в кожному древі,
Гомонить, шелестить, шумить.
На галявину вийде на мить
Буйноголовий Ярило.

А Сонце!
Тричі себе відкрило!
А гілля!
Тричі себе окрилило!
Прокидаються втретє мавки…
По Купайлі розквітнуть маки.
І не пісно лунає пісня.
І не пізньо квітує вишня.
Озеленив мене і клени
Наш Ярило злото-зелений. (Л. С.)