Символи жінки, творення на скельних святилищах в Завоєлах, Терношорі, Сокільському

Символіка Жінки, Матері, Творительки різноманітна і досить повно представлена на палеолітичних храмах усіх континентів, в тому числі і у Карпатах. На залишках древнього скельного святилища у Завоєлах (присілок с. Космач, Косівського району Івано-Франківської області) професором М.Кугутяком виявлена імагограма, яка зображає різних тварин-тотемів бика, ведмедя, змію-дракона, павука, жука, мамонта, а також місяця і сонця (Кугутяк, 2007, 2011, 2012).

На основі  порівняння із подібними написами у печері Арсі-сюр-Кур, дослідженими знаменитим французьким вченим  Анрі Леро-Гураном,  А.Кифішин відносить ці петрогліфи на каменях у Завоєлах до палеоліту -  35 тис. до н.е. (Кифішин, 2014). А. Кифішин вважає, що тут зображено боротьбу ведмедя і Змії (дракона), яка уособлювала богиню Інанну (Анну, Неню) і творення світу. Багатьом велетенським каменям (до 5 м)  теж надано подобу дракона, ящера (світлина 1). Тож скельний храм у Завоєлах є найстарішим на наших теренах, його будова, численні зміє-, ящероподібні мегаліти і написи відображали космогонічні уявлення і вірування людей палеоліту, за якими змія (дракон, ящір) була їх головним тотемом, родоначальником. В українській та світовій міфології образ змії (дракона, ящера) у різні періоди мав неоднозначне трактування та пошанування – від доброго генія, творця, родоначальника, помічника людини до злого, підступного чудовиська, уособлення злих сил, потойбіччя (Волошин, 2005).

Символом творення, відродження (природи) в імагографічній композиції в Завоєлах виступає також павук, який здатен із себе видобувати, творити матерію, павутину. За переданнями, деякими давніми казками, міфами Бог-Творець в образі павука заснував, створив світ (Войтович, 2005, Саннікова, 2012, 2014). Понині павук вважається очищувачем світу, бо знищує численних комах в природі, житлах, будівлях і широко використовується в різдвяних святкуваннях, звичаях. 

Окрім імагографічного письма,  зображень тварин-тотемів, символів  творення (змія, дракон, павук та ін.), які характерні ранньому етапу розвитку людства, на святилищі в Завоєлах представлені написи пізнішого періоду (неоліту – енеоліту). Це вже знакове, символічне, ідеографічне, піктографічне письмо. Серед різних знаків у вигляді штрихів, клинців, кругів  різної величини викарбуваних на невеликому камені, який лежить перед великими мегалітами та інших каменях, на нижній плиті вівтарного каменя нами виявлена піктограма у вигляді п’яти вертикальних ліній, та однієї поперечної (світлина 2). Аналогічні, чи подібні знаки описані А. Кифішиним у книзі «Древнее святилище Каменная Могила…» (Кифішин, 2013). Ця піктограма приводиться в численних  розшифрованих текстах Кам’яної Могили (12 – 3 тис. до н.е.), на мегалітах Чатал-Гуюка (Мала Азія 7 – 3 тис. до н.е.), Балкано-Дунайського регіону (6 – 4 тис. до н.е.) та ін. На протошумерській мові цей напис читається НУН і означає мати, богиня, жінка (Кифішин, 2013). Чи не тих часів сягає співзвучне НУН і трансформоване наше неня, ненька – мати, няньо – батько? Звісно, що так!  Піктограма НУН виявлена нами ще на двох мегалітичних комплексах Сокільського хребта, про що йтиметься нижче.

Петрогліфи в Завоєлах, їх міфоритуальне походження та значення, вчений розглядає і тлумачить в комплексі і контексті до інших  аналогічних артефактів на території Карпат і, загалом,  Європи,  Малої Азії, Месопотамії. Походження та значення подібних письмен, в певні періоди, на величезній території були близькими та подібними. Аналізуючи сюжет боротьби Ведмедя зі Змією (драконом) на імагограмі  А.Кифішин пише: «І яка роль в цьому вагітної Терношорської Лади, яка ще не народила цей тлінний світ – «Вінка богині Ішхари»?» (Кифішин, 2014). У цій фразі та інших висловлюваннях вбачається тісний взаємозв’язок мегалітичного храму в Завоєлах та інших карпатських святилищ, а також світотворче значення Терношорської Лади. Якщо в Завоєлах Жінка, Богиня, Інанна відображена у вигляді імагограми змії, ящероподібних каменів та піктограми НУН, то в Терношорському святилищі вона (Жінка, Праматір) зображена у вигляді людиноподібної статуї – вагітної жінки (світлина 3). Очевидно, Терношорське святилище є пізнішим відображення космогонічних уявлень, міфології аніж у Завоєлах.  

У наших попередніх дослідженнях (Держипільський, 2013, 2015) йдеться про календарний, міфоритуальний, просторовий і енергетичний взаємозв’язок між Греготом, Писаним Каменем, Терношорським, Завоєльським, Томаківським, Сокільськими та ін. святилищами. Терношорська Лада, Камінь Довбуша в Завоєлах, г. Грегіт та Лисина Космацька (календарно-астрономічне святилище) розташовані в кутах чотирикутника, наближеного до ромба, зі сторонами близько 7 і 10 км. У середині чотирикутника-ромба, або поряд розташовані сс. Снідавка, Шепіт, Космач, Річка, низка промовистих оронімів (назв гір) і гідронімів (назв водних об’єктів). Другий чотирикутник (ромб) утворюють святилища: Терношорське, Писаний Камінь, Томаківський Камінь (с. Ростоки),  Сокільські Камені зі сторонами близько 7.5 і 10 км (мапа). В цьому напрямку збереглися топоніми Рожен (Великий і Малий) відродити, народжувати, Бабин, назва відображає Жінку, матір, Роженицю, Яворів, Безулька. Обидва ромби мають по дві сторони коротші і по дві довші, що приблизно нагадують обриси яйця: загострену частину – довшу і опуклу – коротшу. А ромб, як і яйце, є символом жінки-рожениці, родючості, плодючості, народження нового, засіяної  ниви, творення. Обидва чотирикутники утворюють стилізовану цифру 8. Вісімка мала важливе сакральне значення, була і є символом вічності, нескінченності, віссю Всесвіту (Войтович, 2005).Останнє підтверджується спільним походженням і значенням: вісь і вісь-ім (яка образність української мови !!!). Як раз Терношорське святилище є в центрі стилізованої вісімки, а це за давніми віруваннями означає, що тут центр творення, центр світу (Мапа 1).Центральне розташування та зв’язок із найважливішими сакральними об’єктами і найвищими горами регіону, засвідчують провідну роль Терношорського святилища у ті далекі часи. Святилище було створене на честь Великої Матері, Великої Богині (Праматері, Лади, Мокоші, Живи, Баби, Інанни), в ознаменування Центру Творення, Центру Світу (для тодішньої спільноти), народження нового Сонця-Бога у день зимового сонцевороту, щоденного народження сонця.

 У будові Терношорського святилища, його артефактах та довколишніх топонімах зашифровані, вірніше відображені давні праукраїнські, та загальнолюдські міфи «Про самозародження Праматері, Великої Богині із Первозданних Вод та творення нею всього сущого», «Про Світове (Родове) Дерево», «Про народження нового сонця у дні зимового сонцевороту, перемогу світла (Білобога) над темрявою», «Про створення світу в період зимового сонцестояння» та ін. Беручи до уваги давність, будову і взаємне розташування карпатських святилищ (зокрема, на Косівщині), наявність тут промовистих топонімів, підтверджується наше припущення, що ці міфи виникли на нашій території, а відтак поширилися на інші терени (Єгипет, Месопотамію, Малу Азі., Індію, Європу (Держипільський, 2013, 2015).

За переданнями Терношорська Лада допомагала безплідним жінкам завагітніти. Отже вірування про значення святилища, присвяченого Жінці-Рожениці, Матері, Творительці збереглись до наших днів. Це місце підвищеної енергетики, яку відчувають відвідувачі, а в декого, особливо у жінок, відбуваються зрушення і неприємні відчуття у статевій сфері, появляються головні болі, запаморочення, опановує страх, боязнь висоти тощо. Тому на території давніх сакральних об’єктів слід бути обережними, щоб не нашкодити своєму здоров’ю. Наші пращури знали як поводитися в таких місцях, як користуватися цією енергією, нинішні покоління втратили ці знання і можливість скеровувати на благо енергії, що йдуть із надр землі.

Чимало артефактів, зооморфних та антропоморфних зображень, петрогліфів, що стосуються творення, зафіксовано на давніх кам’яних храмах хребта Сокільський. На Лесівських каменях виділяються своєю масивністю і грандіозністю три
зооморфні фігури, що нагадують птаха – сокола (висота близько 10 і 18 м), а також дракона (світлина 4). За давніми космогонічними уявленнями, сокіл уособлював Бога-Рода, прародича, творця світу (Войтович, 2005). Від Сокола-Рода походять місцеві назви Сокільський, Рожен, Бабин. На голові уявного Дракона добре помітний викарбуваний знак у вигляді ромба. У центрі ромба висічений хрест, а по кутах – трикутники. Ромб, прямокутник, яйце були символами творення, народження нового, трикутники – символами триєдиного світу, хрест – символом сонця (Войтович, 2005). Тож соколоподібні камені, петрогліфи, довколишні топоніми відображали космогонічні уявлення пращурів про постання і організацію світу.

Особливе місце в контексті розгляду теми творення, Жінки посідає Гарбузівський скельний комплекс. Тут є чи не найбільше антропоморфних та зооморфних імагограм  та піктограм. Деякі величезні брили мають вигляд птахів, риб тощо. На невеликому камені зі сходу комплексу  висічене зображення обличчя людини і рук (світлина 6). Дещо західніше проглядається зображення, яке професор М. Кугутяк вважає поєднанням двох – чоловіка та жінки (Кугутяк, 2011). На окремих каменях викарбувані різні сакральні знаки, чи древні письмена – трикутники, кути, ромби, лінії, чаші тощо. Серед них на особливу увагу заслуговує виявлений нами знак НУН – Інанна, Мати (світлина 7), аналогічний як на святилищах в Завоєлах, Кам’яній Могилі і ін.

Цікаву імагограму із зображенням птаха, риби, змії, бика, мурашки (бджоли) і ока в трикутнику виявив М. Кугутяк (Кугутяк, 2011,  2013) на невеликому камені (світлина 8). В контексті розгляду теми творення і Жінки варто звернути увагу на символізм риби. Риба, дельфін були тотемами практично у всіх культурах. В Древній Європі риба символізувала Богиню, Жінку і її матку, материнство (Разаускас, 2009).

Зображення обличчя людини, очевидно немовляти, руки, пари чоловіка та жінки, риби, сакрального знака НУН (Інанна, Нана, Неня, Мати) свідчить про те, що Гарбузівське святилище було присвячене Жінці, Праматері, творенню, продовженню людського роду.

На Татарівських каменях, або Брамі Богів добре збереглися наскельні зображення (петрогліфи) у вигляді стопи, пірамід, конусів, а також вруби (світлина 8). За твердженням академіка А.Кифішина (усне повідомлення) петрогліфи на цій скелі відображали космогонічні уявлення людей кам’яного віку про творення світу, народження Сонця-Бога.

Досить багато зооморфних зображень (зокрема, сокола), видовбаних заглибин, чаш, петрогліфів виявлено на Семенковому Камені.). Серед них знак НУН, зображення стопи та інші (світлина 9).  У різних місцях цього грандіозного комплексу є входи до печер великі наскрізні ходи, отвори, ніші.

Варто відмітити, що у короткій статті розглянуті  далеко не всі наявні в регіоні  мегалітичні, петрогліфічні, топонімічні, міфологічні артефакти, що символізують творення, Матір, Жінку. Але і поданні неповні висліди свідчать про важливе, можливо і чільне місце Карпатського регіону у становленні нинішньої цивілізації, постанні та розвитку міфологічного та релігійного світогляду. 

Література

1. Войтович В.М. Українська міфологія. – К.:Либідь, 2005. – 664 с.
2. Держипільський Л.М., Залізняк О.Л. Календарно-астрономічні святилища Карпат // Зелені Карпати № 1-2. – Рахів, 2012, с. 79-85.
3. Держипільський Л.М. Велика Мати:Народження міфу// Альманах № 1 / (Редакційна рада: О.Т.Полівчак та ін..): НПП Просвіта-Світовид.- Івано-Франківськ , 2013, с. 75 – 81.
4. Держипільський Л.М. Древні скельні святилища та топоніміка Косівщини.- Косів:Писаний Камінь, 2015. – 140 с.
5. Кифишин А.Г. Древнее святилище Каменная Могила. Опыт дешифровки протошумерского архива ХІІ – ІІІ тыс. до н. э. Том 1.- 2013.- 872 с.
6. Кифишин А.Г. Пра-шумерські палеолітичні наскальні храми Завоєли – Урич і «Вінок трав богині Ішхари // Альманах «Духовні корені вічного буття українців» / [редакційна рада: О.Т. Полівчак та ін.]: НПП «Просвіта-Світовид» / АнатолийКифишин. – Івано-Франківськ, 2014.
7. Кугутяк Микола. Кам’яні старожитності Космача.- Івано-Франківськ, Лілея – НВ. 2007. - 99 с.
8. Кугутяк М. СтарожитностіГуцульщини.- Львів: «Манускрипт», 2011, т. 1, 447 с.