Три загрози інтелектуального розвитку України:
– претензія Москви на «єдиний народ», на спільний цивілізаційний проєкт;
– помилкове прочитання націоналізму;
– низький освітній і моральний рівень населення.
Усі причини надзвичайно пов’язані, тобто походять з одного джерела.
Джерело це – помилкове прочитання історії України, ну і відповідно сприйняття її.
Хибність прочитання укладено у двох принципових помилках:
– читання історії, як історії народу (залишаючи поза увагою еліти);
– читання історії, як історії української етнічної маси (відкидаючи цілі століття історії, як «колоніальні»).
Раз по раз подібне формулювання питання приводило Україну до цивілізаційних поразок, відображених сьогодні символічно у результатах виборів.
Яким же повинно бути вірне прочитання історії?
Потрібно взяти за основу наратив (оповідання) про Русь-Україну, а не теорію “братніх народів”.
Чому?
По-перше, такий наратив містить інклюзивний характер: не викидає фігури, групи, етноси та століття з української історії, а об’єднує їх у собі, кожному знаходячи свою роль і місце.
По-друге, це проєкт політичного, а не етнічного націоналізму. Етнічний націоналізм виштовхує інші нації з української історії і куди вони, знедолені, йдуть? Хто їх підбирає?
Також цей підхід об’єднує зв’язок різних періодів одним важливими завданням: від Русі початкової до Футуро-Січі.
І наостанок, цей наратив показує унікальні архетипи української землі, зокрема – Мамаю, Сковороді, Пацюку та іншим.
Отже, щоб за молоддю було справді майбутнє і розвиток, потрібно починати ще зі школи надавати адекватне прочитання історії, а наразі добре, що хоч студенти деяких спеціальностей цікавляться об’єктивними джерелами не прорадянської направленості і не дають нашій нації остаточно деградувати.