Українською Атлантидою називають затоплене село Хмельницької області.

Вчені стверджують, що 550-450 мільйонів років тому на його території було море, оточене високими кам’яними скелями. З часом воно висохло, а на тому місці у 1240 році люди утворили невеличке село Бакота, що означає – бажане, прекрасне місце.

Для його жителів воно й справді було таким – неймовірна природа, цілющі джерела, фруктові сади, а головне – спокій.

На основі порівняльних даних вчені визначили, що село було розміром близько 10 га з населенням приблизно дві з половиною тисячі чоловік. Ще в 60-х роках ХХ століття по селу почали поширюватися чутки про можливе його затоплення у зв’язку з будівництвом гідроелектростанції на Дністрі. А на початку 70-х його долю вирішено – ГЕС бути.

 

Переселення тривало вісім років. Спеціально створені бригади вирубували й спалювали дерева в долинах, переносили цвинтарі й контролювали процес виселення. Жорстокою умовою було те, що кожен господар мав сам зруйнувати свою хату й сад. Хто відмовлявся самотужки нищити те, що будував роками, не отримував 20% від компенсації, яку держава виплачувала переселенцям. А це становило тодішню річну зарплату.

Шість років тривало заповнення долини водою, яке розпочалося 1981 року. Саме тоді Бакоту зняли з обліку як неіснуюче село. Нині там водосховище довжиною 200 кілометрів, лиш вивіска “Бакота” на автобусній зупинці нагадує, що колись там був населений пункт. Зараз це дуже популярна туристична атракція.

 

Теги:

Медіа