Мова і ментальність: україно-російські порівняння

Олексій Братко-Кутинський

Мова і ментальність інтимно пов'язані. Порівнюємо слова української та російської мов за глибинним зміс­том. Проаналізуємо власні словотвори мов, що виникли сотні років тому, слова, які й виявляють ментальність, покладену в їх основу.

Основні світоглядні засади української національної ідеології проступають вже при порівнянні найзагальніших термінів: «країна», «Батьківщина», «держава», «грома­дянство».

«Країна», «Край» (к+рай), тобто те, що виділене богом Ра, спрямоване до Раю, до Храму сонця. Рос. відповідник - «страна», тобто «сторона», та чи інша; тобто щось па­сивне, безякісне.

«Батьківщина» («Вітчизна»), тобто батьківський край, зе­мля предків. Рос. відповідник - «Родина», тобто там, де на­родився; безвідносно до батьківського краю. Звідси й вираз: «моя новая Родина». Для українця «нової батьківщини» не існує, бо земля предків лише одна. Неможливі для українця й сьогоднішні висловлювання деяких російських великоде­ржавників - «Наша Родина везде, где живут русские».

«Держава» - суспільна організація, яка «держить», «утримує разом» певну громаду людей. Рос. відповідник - «государство», тобто суспільна організація, яка складається з государя (або самодержавця) і його підданих.

«Громадянство» - належність до «громади» (вільної, самокерованої суспільної організації з виборним керівництвом). Рос. відповідник - «гражданство» - належність до привілейованого («служилого») прошарку підданих «государя», а саме до населення «гражд» (укріплених пунктів).

Не однакове ставлення й до клітинки держави - «подружжя», або у рос. варіанті «супружество». За двомов­ними словниками ці поняття вважаються рівнозначними, однак символізують зовсім різне коріння у мисленні. На Україні дівчата й хлопці зустрічались і знайомились між собою з молодого віку. До шлюбу, у переважній більшості, ставали ті з них, між якими виникала взаємна приязнь, кохання, дружба. В давній Росії зустрічі молоді до шлюбу вважалися аморальними, про парування молодих, як пра­вило, домовлялись батьки, а молодих, так би мовити, сп­рягали докупи, вони були не «подружжям», а спряженою парою, «супругами». Як бачимо, у цих словах з однаковими (на сьогодні) інформаційними сигналами стоять зовсім різні символи. Те ж бачимо й у порівнянні слів «шлюб» і «брак». Слово «шлюб», тобто «злюб», символізує поняття взаємного кохання, на що немає й натяку у слові «брак» (тут найбільше шанується не любов, ніжність («Москва слезам не верит»), а сила - «брать» і «спрягать»).

Слово «праця», пов'язане в українській ментальності з прагненням до розумової діяльності («п+раціо»), з прагненням до світлого начала («Ра»), а в російській мові це поняття пов'язане лише з труднощами - «труд».

Якщо праця - для рос. менталітету - це труднощі, небажане, то бажаним, тим що робиться «охоче», є полюван­ня - «охота». Укр. поняття «мисливець» (той, чия робота пов'язана з мисленням) має відповідником «того, хто за­хотів» - «охотника». Тоді, як російська ментальність в центр інтересу поставила полювання, то українська - хліборобство.

Хліборобська праця на Україні - найбільш шанована. Вона прирівняна тут до молитви. Слово «орати» первісно означало не стільки розворошувати землю для сівби, скільки «священнодійствувати». Слово походить з риту­алу хліборобського культу Бога Ора (іпостасі того ж світлого начала «Ра»). Рос. відповідник - «пахать» (ро­зпанахувати, розпахувати) аж ніяк не пов'язаний із свя­щеннодійством. Творцям поняття «пахать» хліборобський культ був чужим, про що свідчить вживання слова «орать» у значенні «кричати», «галасувати», слова «орава» в значенні галасливої юрби. Давній орійський обряд оранки, пов'язаний з проголошенням молитви, був не тільки чужим, але й незрозумілим для угро-фінських предків росіян, якщо вони сприймали його лише як невпорядков- аний крик і галас.

Об'єднання для співробітництва чи якої-небудь іншої діяльності - «спілка» (вільне, рівноправне, «з піл», тобто «з половини», об'єднання) має рос. відповідник «союз» (тобто об'єднання не вільне, а пов'язане «узами»). Аналогічно й слово «спільник», тобто учасник «з половини», має рос. відповідником «союзник», або «співв'язень». Схильність до примусу як до основного засобу розв'язання життєвих проблем проступає і в понятті «подавляющее большинство», якому відповідає укр. «переважна більшість».

Ненасильницьке мислення українського етносу мож­на знайти в усіх напрямах словотворення. Порівняємо, наприклад, граматичну термінологію: «відмінок» (від «відмінний», «інший») і «падеж» (від «падати», «випа­дати»); «відмінювання» (від «відмінку»); «склонение» (від «склонять», пригинати). Порівняємо рос. «мятеж» (від «м'яти», «зминати») і укр. «керувати» або «кермувати» (від «керма», «керманича», того, хто стоїть за кермом, тобто (активно) працює сам на відповідальній ділянці, а не посилає інших).

Вшанування творчих якостей людини характерне й для інших словотворень українського менталітету. Порівняємо укр. «гідність» (тобто придатність до діяльності) і його російський відповідник «достоинство» (тобто належність до багачів, тих, що мають «доста»).

До соціального падіння людини український менталітет виявляє тривогу, осуд, тоді як російський - байдужість. Порівняймо укр. «злидар», «злидень» (негативно-тривожна оцінка «зло») і рос. «нищий» (нейтральна оцінка, «ніщо»). Аналогічно укр. «злодій» і рос. «вор». Старослов'янське «вор» означало межу, отже, рос. «вор» - «той, що не виз­нає «меж» (без засудження цього вчинку). Так само «злочинець» (засудження) і «преступник», тобто «той, що переступив» (теж без осуду). Разом з тим, український менталітет прагне мінімально принижувати людину, навіть ту, що зійшла з доброчинного шляху. Так, наприклад, жінку, що втратила цнотливість, українці називають «повія» (та, що живе по «Вію», тобто за давніми законами пунуальної сім'ї, яка не ділилась на шлюбні пари); рос. відповідник цього слова дуже образливий: «шлюха», «потаскуха».

Якщо слово «образование» означає підгінку під певни­й «образ», «образец», досягнення чогось «образцового», то українське слово «освіта» означає оволодіння знан­нями, рухом до Світла. Поняттям світла пройнята ціла низ­ка фундаментальних понять українського менталітету: СВІТ (рос. мир), всеСВІТ (рос. вселенная), СВІТогляд (рос. мировоззрение), СВІТозарний (рос. лучезарний), СВІТоправний (немає рос. відповідника), СВІТлочолий (немає рос. відповідника) і т.д. і т.п. Навіть укр. поняття «свято» походить від божественного світла святості, тоді як рос. відповідник - «праздник» походить від поняття «празд- ності», тобто «неробства», «порожнечі».

«Світло», «ясність» для української ментальності - найвища характеристика; для російської - найвищою є сила, величина. Порівняймо, наприклад, титули вищих посадових осіб: «ясновельможність» і «величество».

У своєму духовному гімні українці просять зберегти їх Батьківщину і просвітити їх; росіяни - зберегти царя і дати йому силу, щоб настрашити.

Українці шанують не уподібнення до зразка («образованность»), а протилежну якість - самобутність, особли­вість. Звідси українські слова «особа», «особистість», яким, за словниками, мають відповідати російські слова «лицо», «личность». Як бачимо, й тут немає рівнозначності, оскіль­ки в першому разі йдеться про поглиблену, внутрішню харак­теристику чогось особливого, неповторного, а в другому - про зовнішню. Слово «личность» походить навіть не від слова «лицо», а від ще більш зовнішнього, несуттєвого, від «личини», тобто маски.

Наведемо ще кілька порівнянь нібито рівнозначних слів: «захист» («за+хист», тобто за власні здібності) - «защита» («за+щит», тобто за щось); «звитяжець» (той що витягнув, підніс вище) - «победитель» (той, що лишився живим «по бідах»); «перемога» («пере+могти», тобто вище, ніж могутність) - «победа» («по+бедах»); «лікарня» (місце, де дають ліки, лікують) - «больница» (місце, де панує біль). Природно, що від такого життя, яке відбилось у російському менталітеті, алкоголь - єдине спасіння. Тому й «водка» для нього - ліки, і творить він це слово від поняття лікувальної води, а не від поняття пекучого вогню, як це бачимо в україн­ській мові, де відповідником є «горілка», чи «паленка».

Отруйними течіями є лайки й брутальні слова, а підводними рифами (в океані мови) — спрощений підхід до розкриття глибинного змісту слова, який породжує дезінформацію («вор+скла», «у+горці» тощо), та бездумне користування спотвореними «ходячими» виразами. [...]

Лихослів'я не хочеться вимовляти, але про них не можна й змовчати, оскільки вони несуть страшну загрозу для нашої ментальності, мови й нашого існування як са­мобутньої нації. Особливо небезпечна матерщина, яка мов смертельна отрута. вливається в океан рідних слів.

Коли більшовицькі кремлівські володарі вирішили покласти край українському духовному відродженню, до сто­лиці України був посланий Молотов. Не скидаючи шапки, він вийшов на трибуну і покрив відбірним російським матом весь український провід, що зібрався вершити подальшу долю України. Очевидці розповідають, що цей вчинок Молотова викликав шок, розгубленість, відчай. Слу­хачі були повністю деморалізовані, що полегшило прис­ланим з Москви чекістам і місцевим негідникам досить легко розправитися з урядом та партійним керівництвом України. За короткий час вони були роз'єднані, ошель­мовані й постріляні.

Ефективність матерщини в руйнуванні совісті і ду­ховності добре усвідомлювали стратеги й тактики Кремля. Вони ввели її до партійної і державної мови, вона рясніла в усних висловлюваннях і в державних документах. Був випадок, коли чекістські кати завагались, що чинити з дітьми і дружинами «ворогів народу»? Вони подали спи­сок дітей на рішення партії, і той самий Молотов наклав резолюцію «расстрелять к ... матери!»

Офіційна матерщина з Москви за часів панування комуністичної партії зафіксована не лише в документах органів терору, а й у численних телетайпограмах на за­води і в урядові установи. В ті часи часто можна було чути не лише від приватних осіб, а й від російських теле- і радіожурналістів слова гордості за «найсильнішу у світі» російську лайку.

У чому ж особливість російської національної лайки? А в тому, що ця лайка втоптує в бруд, обливає нечистотами такі найсвятіші для людини поняття, як Бог, Душа, Матір. Людей, що живуть без мату і шанують матір, душу і Бога, російська лайка буквально вибиває з колії, деморалізує, травмує їх почуття і мислення, робить беззахисними. І цей удар по психіці не уявний, а. можна сказати, цілком матеріальний. Екстрасенси знають, що вібрації грубої лайки руйнують тонку матерію астралу і менталу, тобто руйнують середовище наших почуттів і думок.

Чому ж не страждають від цього матерщинники? А вони призвичаєні, вони ростуть в родинах, де лаються батьки й матері, бабусі і дідусі, дівчатка і хлопчики і закохана молодь... Все, що може зруйнуватись, - у їхніх душах вже зруйновано, вони призвичаїлись жити в словесному смороді, отже, можуть користуватися ним як зброєю в той же спосіб, як користується фізичним смородом скунс. [... ]

Сподіваємось, що основні принципи структурування української мови і ментальності вдалося виявити. Це дає змогу аналізувати культуру України, тобто зовнішній, так би мовити, матеріалізований вияв ментальності.

 Джерело: журнал "Рідна віра", №4(42)