Вість про виховання батька, матері і дитини

Нові українські родини є формотворцями нової української нації. Вони знають, що триваюча депопуляція українського народу частково є наслідком неусвідомленого і випадкового зачаття і народження дітей. Тому майбутні тато і мама завчасно готуються до зачаття і народження своєї дитини на основі давніх знань і звичаїв наших предків.

Цнотливість і явище телегонії.

Хай майбутні тато і мама дотримуються незайманості до одруження, маючи це за одну із чеснот. Майбутня мама має знати, що існує явище телегонії (далекої дії). Суть телегонії полягає в тому, що перший сексуальний партнер дівчини закладає свій відбиток на всіх її майбутніх дітях. Явище телегонії поширюється і на чоловічу стать. Якщо вже це нещастя сталося, то перед утворенням родини чоловік і жінка проходять спеціальний обряд подолання наслідків телегонії.

До зачаття.

В період взаємопізнання, коли взаємне злиття в одне тіло є невідворотним, дівчина має притупити в хлопця сексуальний потяг до отримання задоволення. Вона без слів по ласках має вловити той момент, коли хлопець матиме за мету зачаття дитини, буде уявляти свою майбутню дитину і бажатиме її народження. Саме цього має прагнути і дівчина, бо має відбутися злиття в єдине двох мрій, двох почуттів любові, що і є духовним сотворінням.

Зачаття.

Зачаття майбутньої дитини має відбутися в колі любові, яким є родовий маєток, біля родового дерева. Або хоч десь поза містом в гаю під відкритими небесами. При цьому майбутні мама й тато входять в стан невимовного блаженства, який триває не один день, що і є ознакою дотримання цих порад.

Виношування дитини.

Без тривог і потрясінь вагітна жінка виношує дитину в родовому маєтку, де все миле і любе її серцю. Вона сама відає, що й коли їсти та в якій кількості, віддаючи перевагу овочам і фруктам.

Ще до народження тато й мама розмовляють зі своєю дитиною, іноді співають і їхні душі променяться любов'ю.

За дев'ять місяців тато складає і передає немовляті програму, яка формує дух, характер і інтелект майбутньої людини. Мама ростить тіло і разом з татом народжує духовне «Я» своєї дитини.

Народження дитини.

Мама народжує немовля в тому ж місці, де і зачала — коло родового дерева в своєму родовому маєтку. Тато допомагає немовляті появитися у світ. Коли почалися перейми, мама, турбуючись про психологічний комфорт немовляти, спілкується з ним, ласкає й запрошує появитися на світ. Відсутність болю, а натомість радість і відчуття блаженства, які опановують породілю, свідчать про дотримання цих порад. Фельшер- акушер родового селища знає про час народження і готовий прибути на допомогу при ускладненнях.

Годування дитини.

Час переходу від появи на світ немовляти і до прикладання до маминої груді має бути якомога коротшим. Молозиво — дитині. В час годування груддю мама спілкується з немовлям і не відволікається ні на що інше.

Виховання дитини.

З перших же днів все живе у родовому маєтку, рослини й тварини, мають познайомитися з новим його мешканцем. Тато обносить дитя і гаєм, і садом — скрізь, примовляючи, що появився новий володар і творець. Тато гордо підносить маля й показує Всесвіту й Творцю.

Вже повзаючи, маля досліджує кожну травинку і кожний листочок, і кожну комашку, кожну краплинку і сніжинку. Рідні не забороняють маляті пізнавати світ і навіть куштувати землю на смак. Рідні відають, що штучні іграшки спотворюють сприйняття світу і уповільнюють розвиток дитини. Ще до перших слів маляти йому розповідають, чим хто займається і що робить. На дитя не можна гніватися і щось йому забороняти, бо це росте Сотворець Всесвіту.

Дитя не передається на виховання у чужі руки. Основою виховання є спілкування старших з дитиною як рівного з рівним. Тато й мама знають, що не можна переривати процес думання дитини.

Навчання дитини.

Початкові знання, грамоту і лічбу дитина здобуває від своїх батьків і своїх старших братів і сестер. Основою навчання є спілкування старших з дитиною, як рівного з рівним і заохочення тактовною похвалою. У старшому віці дитину навчають ремеслу і спеціальних знань, роблячи акцент на вивченні Людини і Всесвіту.

Сприяння української держави.

Держава винагороджує родину за кожну народжену і вирощену здоровою фізично і духовно дитину. Ці діти, виросши, стануть достойними українцями — стійкими захисниками рідної землі і опорою української держави.