Як і коли потрапив тютюн та люлька до Вкраїни?

Кожний козак мав рушницю, алебарду та шаблю, вміле володіння якими робило його безстрашним та неперевершеним воїном.

Про їх походи складались пісні та легенди, ворог тремтів тільки від слова – козак.

Була ще одна річ, яка навіть попала у пісні:

«… А позаду Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний,
Гей вернися Сагайдачний, візьми свою жінку, віддай тютюн, люльку, необачний».

Люлька для сіроманця була на рівні з добрим конем, гострою шаблею. Звідки ж взялася ця традиція, як і коли потрапив тютюн і люлька до Вкраїни?

Як відомо, практика куріння люльки потрапила у Західну Європу з Америки в XVI столітті разом з картоплею, помідорами і кукурудзою. Звідти люлька з тютюном були запозичені турками, що полюбляли всілякі екзотичні викрутаси.

І от вже від османів люлька потрапила до запорожців, де зазнала великої популярності. Одні вважають, що це сталося у першій половині XVII століття, інші стверджують, що не раніше Руїни. Напевне, перша люлька козакові дісталась як трофей в одній з сплюндрованих козаками фортець у гирлі Дніпра. Також логічно припустити, що паління за допомогою файки стало масовим явищем у часи гетьмана Сагайдачного. Морські походи під його проводом або заочним благословенням щедро наповнювали козацькі кишені трофейними тютюнцем, люльками та іншими скарбами.

Козацька люлька була зроблена в основному з обпеченої глини. У якості мундштука в основному використовувалось стебло очерету, який завжди можна було надибати у плавнях біля Січі. Після засмолення такий очерет викидали і готували наступний.
Рідше використовувалась люлька і мундштук з дерева. Для цих цілей обирались здебільшого грушка, горіх і вишня. Широкі верстви козацтва надавали перевагу коротким люлькам-носогрійкам через їх зручність. Старші запорожці, старшина використовували вже довші і більші файки, не рідко коштовно оздоблені.

Та от здобутий у османів в бою тютюн швидко закінчувався. Було ще два шляхи поповнення його запасу: торгівля і вирощення власного. Торгівельні чумацькі валки везли у приморські міста і Крим товар власного виготовлення. Його продавали або обмінювали на не виробні, але затребувані Україною товари, такі як прянощі, сіль, морська риба і, звісно, тютюн.

Паління тютюну в той час – досить дорога, навіть елітарна забава.

Отож, не всі сорти тютюну підходили для вирощення в українських широтах. Ті, що підходили, пізніше стали називати махорковими сортами і їх відомою рисою була сильна жорсткість, від якої «горло дере». Тому була потреба у суміш з тютюном додавати запашні трави. Перелік трав був невеликий : любисток, м’ята, полинь, материнка, ковила, гостролист, валеріана.

Отже, люлька була потрібна козакам не для швидкого отримання дози нікотину, а задля відпочинку, лікування і просто приємного проведення часу.

Попоїв козаче та задиміла люлька…