Є те, що пробачити, забути неможливо…

Епохи народжуються у війнах. Війни змінюють світ. Жодна імперія не розпалася без війни.

Нині відбувається крах останньої, чи не найбільш безглуздої — московитської. Формально проголошена Петром Першим на початку XVIII століття, вона проіснувала 300 років і запам’ятається виключно людожерством. Україні випала історична місія поховати її.
Збігнев Бжезінський у «Великій шахівниці» виявися чи не першим і єдиним, хто пророче передбачив ключове значення України для майбутнього Євразії та всього світу.
От тільки… Якою ж дорогою ціною!
«- А бога немає? – Ні, друже. Звичайно, ні. Якщо б він був, хіба він допустив би те, що я бачив своїми очима? » Ернест Хемінгуей «По кому звонить дзвін» .
«Коли нарешті настав мир, від нього несло в’язницею і кладовищем, а слідом волочився саван безмовності і сорому, що обволікає душі живих. Не було жодної пари чистих рук і невинних очей» Карлос Руїс Сафон «Тінь вітру».
“Всякий, хто хоч раз заглянув в стікляніючі очі солдата, вмираючого на полі бою, добре подумає, перш ніж розпочати війну”. Отто фон Бісмарк
“Війна і любов, на Землі – це два основні предмети торгівлі. З незапам’ятних часів ми відпускаємо їх величезними партіями ” Роберт Шеклі «Паломництво на Землю».
Є те, що пробачити, забути неможливо…
Є те, що не можна «виносити за дужки»…
Манкурт, починається із “какаяразніца”. А байдужість – найгірше зло…
Бо це буде наругою над пам’яттю загиблих українських воїнів та звичайних мирних українців, згвалтованих українських дівчат, убитих та скалічених дітей, ігноруватиме страждання і поневіряння мільйонів українців, що потерпіли від жорстокості окупантів та/або опинились у вимушеному вигнанні.
Й вина також на кожному з нас. Думаюче суспільство не мало б допустити ідіотів при владі, суцільної корупції, війни. Війна – продовження політики, політика – продовження економіки, й саме політики та влада, яких ми обраємо, не повинні допускати такого в майбутньому, а коли вони починають щось забувати, ми маємо їм про це нагадувати, контролювати їх.
Чому нас так погано вчить історія, життя? Під час війни ми навчилися цінувати свою армію. Під час пандемії навчились цінувати лікарів і медсестер. От тільки, чому нам потрібні трагедії і війни, щоб навчитися цінувати одне одного? Адже для цього потрібно так небагато…
Ми переможемо!
Світова історія підтверджує, що при єдності, сама маленька але горда країна може протистояти будь якому агресору. Не можна перемогти того, хто захищає свою Родину, Батьківщину.
Та попереду ще багато битв, за перемогу в яких, ми мусимо платити найдорожчим – кров’ю наших воїнів (дітей, батьків, братів), наших героїв, нашої справжньої еліти…