Лікує природа Карпат

Творчо і цікаво живе в минулому працівник Турківської райсанепідемстанції Оксана Володимирівна Павлик, нині знана громадська активістка, – член президії Всеукраїнського товариства «Бойківщина ХХІ століття» вона має талант не тільки до поетичної творчості, а і є автором багатьох публікацій, виступів по радіо і телебаченню, організатором медичних конференцій, і є відомим травником Турківщини.

Коли і як появимось в Оксани Володимирівни це дивовижне та унікальне захоплення квітами, травами, ягодами, бджолами і продуктами бджільництва та іншими безцінними дарами матінки-землі. Цінними рецептами та планами на майбутнє поділиться гостя нашого журналу.

Здавніх часів народна медицина свято зберігала свої секрети. Одним з основних секретів є зцілення людини травами, плодами лісів і садів. Володіти ними могли лише обрані цілителі, знавці народної медицини і ченці. Рецепти зцілення лікарськими травами передавались з покоління до покоління, а їхні таємниці зберігались у вигляді нечисленних літописів та записів.

Ще з раннього дитинства, проживаючи в селі, разом зі своїми однолітками пасла корови. Уже тоді мою дитячу душу чарувала краса карпатських лісів, полів, гір, уже тоді я уважно придивлялась до кожної квіточки, до кожної стеблиночки та ягідки. Напевно й підхопила у той час цей добрий «знахарський вірус», позбутися якого не можу й досі. Часто ходила до лісу збирати гриби, сунички, чорниці, малину, ожину, терен, шипшину, глід, калину, горобину, лікарські рослини на чай ромашку, звіробій, Іван-чай, чебрець, первоцвіт, м’яту, кмин, календулу.

Був період, коли після закінчення школи працювала агрономом науково-дослідної сортодільниці, якою завідував мій батько. Він також прищепив мені любов до рослин, давав вичерпні знання про ту чи іншу рослину, сільськоосподарську культуру. Прабабуся моя була повитухою і знавцем народної медицини, свої знання передавала дітям, а мама колишній бухгалтер колгоспу теж лікувала родину, односельчан лікарськими травами, продуктами бджільництва. Зараз у свої 84 роки вона тримає пасіку. Збирати лікарські трави мені допомагає мій чоловік, котрий є пасічником і забезпечує нас продуктами бджільництва, виготовляє цілющі наливки. Словом, потяг до народної медицини у нас як мовиться, в роду.

Тому цілком логічно, що навчаючись у Львівському держуніверситеті за спеціальністю «Біолог», захистила дипломну роботу на тему: «Лікарські рослини Карпат, їх поширення, запаси та застосування».

Тепер я знаю, що «горицвіт» на землі росте тисячі літ, людей рятує серце лікує, «кропива, ромашка, хміль ними голову помий», «жовтенький звіробій» від 100 хворіб лікує шлунок твій».

Працюючи на посаді лікаря СЕС я постійно захоплювалась лікарськими травами, плодами лісу, саду, продуктами бджільництва, поєднювала народну медицину з офіційною медициною і з великою шаною і повагою ставлюся до медиків справжніх професіоналів своєї справи, тих,котрим люди довіряють своє життя і здоров’я, які проводять велику профілактичну роботу з попередження захворюваності, тому рекомендую усім у кого виникають проблеми зі здоров’ям, вперше звертатись до лікуючих лікарів яким довіряєте, проходити обстеження, здати аналізи, зробити рентгенівські знимки. А ось лікуватись в народних цілителів, мануальних терапевтів, біоенергетиків, апітерапевтів слід у стадії ремісії хвороби, коли минає гострий період, настає полегшення, або коли хвороби переходять у хронічну стадію.

Сьогодні до фахівців народної медицини звертається все більше людей у надії на допомогу та зцілення недуг. Та ні в якому разі не звертатися за подібною допомогою до шарлатанів, які можуть лише нашкодити і не мають на те дозволу і права.

Бо кожна рослина в малих дозах ліки, у великих отрута, і кожна рослина є декількох видів, і кожен вид має інше застосування й не всі види є лікувальними.

І обов’язкова умова лікування травами консультація з лікуючим лікарем.

Для поповнення знань, обміну досвідом, співпраці, одержання цінної інформації я навела зв’язки з народними цілителями Галичини і України. Придбала їхні публікації, енциклопедії, книги, диски.

На Турківщині організовую проведення міжнародних науково-практичних конференцій по народній медицині, нетрадиційних методах лікування та здоровому способу життя на Світових фестивалях та Конгресах Бойків.

Сама брала участь у Конгресі  «Світовій федерації українських лікарських товариств», республіканській конференції «Харківських лікарських товариств», Міжнародному форумі «Народна і нетрадиційна медицина в ім’я утвердження, стабільності та розвитку галузі».

Тепер співпрацюю з Боринським кооперативом «Вулкан», збираю, лікарські трави і виготовляю вітамінно-профілактичні чаї, реалізую їх на виставках-продажах.

За багато років я зібрала велику кількість матеріалів з народної медицини лікарських трав, продуктів бджільництва та нетрадиційних методів лікування і маю за мету створити на Турківщині «Музей народної медицини Бойківщини», із залученням народних цілителів Бойківщини та видати три томи енциклопедій «Золоті рецепти народної медицини Бойківщини», а також допомагати інвалідам параолімпійцям та учасникам АТО у лікуванні та профілактиці захворювань лікарськими травами та продуктами бджільництва у Західному реабілітаційному центрі.

У читальному залі центральної районної бібліотеки м. Турка я оформила куток з народної медицини, подарувала читачам та гостям міста цікаву літературу, свої публікації по народній медицині і лірику та енциклопедії Бойківщини в яких я є співавтором.

Пропоную нашим читачам перевірені рецепти трав народною і науковою медициною, мною, моєю родиною і знайомими засоби рослинного походження від багатьох недуг, їхні цілющі властивості які додадуть енергії, сприяють зміцненню імунітету, підтримують здоров’я і є профілактичними помічними засобами від хворіб, мають незначні протипокази і діють оздоровче на весь організм.

Своїми рідкісними унікальними рецептами по лікарським травам поділюсь з Вами в наступних номерах нашого журналу.

АРНІКА ГІРСЬКА

Росте не тільки в горах. Для лікування використовують квіти, кошики, деколи коріння.

Арніку гірську широко використовують в народній медицині. Вона дає терапевтичний ефект при лікування стенокардії, міокардах, гіпертонічній хворобі, кардіосклерозі, після мозкових крововиливів для швидкого відновлення функціонального стану ЦНС, при подагрі, струсу мозку, при болю в серці, судомах, епілепсії, бронхіті та грипі, інших захворюваннях, а саме: захворюваннях печінки, тромбофлебіті, як кровоспинний засіб.

Використовують зовнішньо при ударах, розтягненні зв’язок.

Дія: спазмолітична, холеретична протизапальна, використовується і в онкології.

Арніка гірська розширює судини, має подібні властивості до «віагри» є імуностимулятором.

У народі живе легенда, що князь Данило Галицький вилікував свої легені за допомогою арніки.

Арніку гірську визнано найкращим лікарським засобом рослинного походження. Німецькими вченими при лікуванні і профілактиці серцево-судинних захворювань. Її застосовують також у лікеро-горілчаних виробах.

Настій квіток арніки (1 столову ложку сухих квітів на склянку окропу) пити по 1 столовій ложці, або настойку пити по 20-30 крапель 2-3 р. в день.

Рослину можна культивувати на городі, вона є дворічна, любить вологі високогірні місця, збір проводять в червні місяці. Спиртовою настоянкою арніки гірської користуються також для лікування ран, фурункулів, карбункулів, стафілококових та стриптококових уражень шкіри. Настоєм квіток рослини лікують аденовірусні захворювання дихальних шляхів.

Спиртову настойку арніки гірської готують із розрахунку 1:10 на 70%-му спирті. Настойку арніки гірської готують із свіжозібраних квітів. Квіти кладуть на 2-3 дні в темне прохолодне місце. Рослина бореться за виживання і виділяє корисні компоненти, тоді 100 квіток на 1л. заливають 60% спиртом або самогоном-перваком, настоюють 2-3 тижні, відціджують і пити по 20-30 крапель 2-3 р. в день за пів.години до їди протягом 3-х тижнів. Перерив 2 тижні і можна повторити курс лікування. Дія спазмолітична, холеретична, протизапальна, використовується при злоякісних пухлинах. У народній медицині арніку гірську використовують при бронхіальній астмі як відхаркувальний засіб. При гострих і хронічних бронхітах використовують разом з кропивою. Використовують при кашлюку, подагрі, ревматизмі, екземі.

У більших дозах арніка знижує тонус ЦНС, розширює судини серця, поращує роботу серцевого м’яза, запобігає судоргам. У малих дозах діє тонізуюче.

Препарати арніки гірської отруйні, тому вони використовуються за призначенням лікаря. Протипоказано дітям і вагітним.

КАЛГАН  ПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОD ЯЧИЙ, КОЗАЦЬКИЙ ЖЕНЬШЕНЬ.

Так називають на Україні цю, на диво наділену чудодійними силами, оповиту легендами та переказами сивої давнини, лікарську рослину.

З давніх часів дійшли до нас перекази, що ще в ті далекі часи, коли український селянин запрягав воли та вирушав в далеку дорогу в Крим по сіль, на його чумацькому шляху завжди поставала ця чародійна рослина у вигляді смаковитої сивухи калганівки в суліях спритних шинкарок.

Як тепер на шляху водіїв далеких рейсів постають притулки під назвою «Дубовий Гай», «Лісова сторожка», «Вітерець» тощо, так колись на чумацькому шляху чатувала на селянина-чумака корчма з горілкою-медівкою, калганівкою та звабливими шинкарочками.

Пристане до такого притулку сіромаха-чумак, де від одних запахів голова обертом йде, а від чарівної шинкарочки ложка з рук випадає, і вже біля нього і кухлик отої, що вогнем обпікає, сивухи, настояної на корінці калгана, і смажене, і варене…

Перехилить чумак чарчину такої калганівочки за те, що доля змилувалася і допомогла йому за довгі стражденні митарства набрати солі та благополучно до рідних країв добратися, то вже й до другої рука тягнеться. А перехилить другу за долю чумацьку, то й від третьої не відвернеться…

У старі часи перстач називали могутником, за легендами жива вода для воскресіння «Руслана» була взята з джерела, навколо якого росла ця трава.

І все через диявольську силу, що сидить в калганові. Шанували калганівку в ті далекі часи чумаки, шанували. Море її перепили. Але не менше кохалося в ній і українське козацтво. Мабуть тому й назва рослини «козацький женьшень» по сьогодні ходить в народі як вияв особливої шани та віри в незвичайні цілющі сили, даровані природою.

Та все ж, не тільки за це зажив доброї слави калган.

Найперше і найвище оцінена його неперевершена здатність боротися з розладом шлунку. Тут він найперший, незамінний, випробуваний засіб, навіть при дизентерії. До речі, його латинська назва (Tormentilla) походить від слова «tormina», що означає дизентерія. А «Potentia» зменшене від «Pottentilla» «сила».

З давніх-давен відомо, що при шлунково-кишкових розладах кращих ліків ніж невеличкий корінчик «дикого калгана» годі шукати. Особливо популярний він в північно- західних районах Росії. Сільське населення цих районів завжди збирає його побільше і зберігає сухим і настояним на горілці на випадок будь-якої хвороби.

Для лікарських цілей використовують кореневища рослини, які заготовляють рано навесні, або восени після перших заморозків. Лопатою викопують кореневища, очищають від тонких корінців і решток стебел, миють у холодній проточній воді від землі і сушать на горищі чи під навісом. Можна в перші дні прив’ялити на сонці чи під наметом, розстеляючи тонким шаром на папері або на мішковині, брезенті, тощо. Надалі досушують сировину на печах, в сушарках при температурі 50-60*. Вихід сухої сировини біля 30% її зберігають в паперових чи целофанових мішках. Строк придатності 5-6 років.

Перстач прямостоячий визнаний і офіційною медициною. Сушені кореневища можна придбати в аптеках. У народі часто для виготовлення мазі використовують кореневища і свіжими. Для цього їх швидко перетирають на терточці або перемелюють на м’ясорубці і змішують з жирною основою (вазеліном, дитячим кремом, гусячим топленим жиром тощо). Сухі кореневища дуже тверді і різати їх вкрай важко, але коли спробувати дробити їх плоскогубцями чи потолочити в ступці, вони легко розсипаються на дрібні частини. А ще краще дробляться в целофані молотком.

Колір поверхні кореня темно-бурий, в середині темно-червоний з рожевуватим відтінком або червоно-бурий. Смак дуже в’яжучий, терпкий, бо містить до 30% дубильних речовин. Крім цього, хімічний аналіз показав, що в кореневищах перстачу є флобафени, сапоніни, хінна і елагова кислоти, крохмал, віск, смолисті речовини, мінеральні сполуки.

Здавна корінь перстачу прямостоячого вважали найпершим засобом при болях у шлунку, звідки й пішла назва «калган», яка означає «кольки в шлунку». Часто в народі відвар та настоянку кореневища використовують як в’яжучий засіб при запальних процесах шлунково-кишкового тракту і порожнини рота. Крім того, відвар застосовують як гарний засіб при внутрішніх кровотечах (легеневих, шлунково-кишкових, маткових…) і зовнішньо при опіках, кровоточивих ранах та виразках, мокрих екземах та деяких інших шкірних захворюваннях.

Відвар виготовляють з розрахунку: 1 столова ложка подрібненого кореневища на 2 склянки 20-30 хв кип’ятити на малому вогні, настояти до теплого, перецідити і пити по 2-3 столових ложки (до півсклянки) 3-4 рази в день за 30 хвилин до (або) через годину після їжі.

Деколи в побуті використовують відвар, напар або настойку на горілці при хворобах легенів (як відхаркуюче), нирок, печінки (жовчогінне) тощо.

При експерименті водні витяжки рослини виявляли цитоксичну дію, згубно діючи на вірус герпесу. Застосування перстачу бажане при різних запальних захворюваннях травного каналу (ентерит, ентероколіт, диспепсія), кровотечах. В народі вживають ліки з препарату при ахілії шлунку, гастриті, захворюваннях печінки, жовтяниці, емфіземі і туберкульозі легенів. При лікуванні хвороб печінки, що супрводжуються жовтяницею, рекомендують взяти столову ложку суміші кореневищ перстачу прямостоячого, плодів цмину звичайного, листя шавлії лікарської та квіток цмину піскового у співвідношенні 1:1:5:2, кип’ятити в одній склянці води 7-10 хв., процідити і пити по чверті склянки 3 рази на день за 30 хв. До їжі і четвертий перед сном. Подібно діє кореневище гірчака зміїного (Polygonum bistorta L.). При кровотечі шлунку, кишок до відвару перстачу перед кип’ятінням додають чайну ложку насіння льону.

Обмивання, примочки, компреси і спринцювання краще всього робити теплим розчином. Його готують так: розводять відвар кореневищ перстача перевареною водою у співвідношенні 1:3 або 1:4.

А ще, якщо хочуть, щоб зуби були гарними, білими, здоровими, то додають до зубного порошку порошок потовченого і перемолотого кореневища калгана.

Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах (особливо від вітру) змащують маззю з коренів перстача: 5 г дрібно порізаних коренів перстача варять 5 хвилин у склянці коров’ячого масла. Теплим проціджують у баночку. Зберігають в прохолодному, темному місці. Кореневища перстача включено до складу шлункових і в’яжучих чаїв.

Настойка калгану містить мікроелементи: калій, магній, залізо, що дозволяє лікувати анемію. Вона робить судини гнучкими і еластичними, виводить холестерин, поліпшує роботу серця, запобігає інсульту і інфаркту, знижує тиск. Взяти 25 г кореневища і залити 0,5 л. горілки, настояти 21 день. Вживати по 30 крапель 3 рази на день за 30 хв.до їди.

Калган містить також срібло, тому так добре лікує виразку, рак шлунку і підшлункової залози, нирки і сечовий міхур, простатит, імпотенцію, щитовидну залозу. Відвар готують таким чином: 1 ст. ложку сухого подрібленого кореневища калгану залити 200мл води, кип’ятити на водяній лазні 15 хв. Охолодити і процідити. Пити по 1 ст. ложці 3-4 рази на день за годину до дії.

Для лікування цирозу печінки: 50 г. подрібненого кореневища калгану залити 0,5 л. горілки, настояти 3 тижні в темному місці, періодично струшуючи процідити. Пити по 30 крапель, розбавляючи в 50 мл.води.

Для позбавлення від вузлового зобу підготуйте калганову мазь. 50 г. подрібненого кореневища калгану покладіть в скляну банку, залийте 500 г свіжого свинячого жиру, поставте на водяну баню на 2 год. зніміть, охолодіть. Зберігати в холодильнику. Змащувати проблемні місця 2-3 рази на день впродовж місяця. При необхідності курс повторити.

Від імпотенції: 100 гр. сухого подрібненого кореневища залити 0,5 л. горілки, настояти 21 день в темному місці. Приймати по 1 ч.л. о 16, 18, 20 год. курс лікування 30-40 днів, після 10 днів перерви можна провести ще 2-3 курси лікування.

Шабельниково-калганова настойка допомагає при суглобних захворюваннях, подагрі, остеохондрозі, а також жіночих захворюваннях: міомі, фіброміомі, мастопатії. 200 гр. сухих кореневищ шабельника і 100 гр. кореневищ калгану засипати з 3 літрову банку і залити горілкою або самогоном не більше 70%, 4 тижні настояти і пити по 1 ст.ложці 3 рази на день за 20 хв. до їди.

ЛЮБКА ДВОЛИСТА «ЛЮБИ МЕНЕ НЕ ПОКИНЬ»

Протягом віків з покоління в покоління, з уст в уста під великим секретом передавалися таємниці про чародійні сили цієї рідкісної рослини. Адже не секрет, що зовсім небагатьом судилося бачити квітку «орхідеї» наших лісів любки дволистої.

Любка дволиста трав’яниста багаторічна рослина з родини обхідних, одних з найчарівніших квітів земної кулі. Має два прикореневих листки округлої форми і одиночне заввишки до 50 см. Стебло з рідкою волоттю білих запашних квіток. Цвіте в червні-липні. Розмножується бульбами. Орхідея або любка дволиста щодо легенд, переказів, народних повір’їв, мабуть, не має собі рівних. Хіба що лише небачений цвіт папороті та далекосхідний корінь життя женьшень можуть скласти їй гідне суперництво.

Любка дволиста має свої особливості: росте подалі від людей, а коли цвіте, посилює довкола такі чарівні запахи, що, мабуть і цариця квітів троянда позаздрила б. росте на тих галявинах, на які щедро падають зорі і місячними ночами на всі лади виводять любовні мелодії соловейки. Тому і величають рослину в народі «нічною фіалкою», «нічницею», «лісовою німфою».

Протягом віків цілющі властивості клубнів орхідеї були покриті таємницею. Прислужились вони ворожкам-чародійкам, котрі привертали за допомогою орхідей коханих хлопців. Звідси й назва рослини «любка», «люби мене, не покинь».

Ростуть орхідеї на вологих лісових галявинах, заболочених луках майже по всій території лісової частини Європи та Азії, крім Крайньої Півночі. Але в дуже мізерних кількостях. Всі орхідеї занесені до Червоної Книги України. Найпоширеніші вони на Кавказі де їх заготовляють для медицини.

Розмножується рослина повільно. Щорічно утворює дві молоді бульби, яким приписується виняткова любовна сила, а старі торішні корені відмирають. У бульбах скопичується велика кількість поживних речовин. Збирають молоді бульби напикінці літа. Їх викопують, миють, нанизують на нитку, занурюють на кілька хвилин в окріп, щоб позбутися проростання і гіркості, а потім підвішують сушити. Висушені бульби мають скловидний сіруватий колір, можуть зберігатися в сухому місці довший час. Такі бульби в медицині називають салеп. Салеп містить до 50% слизу, який має речовину маннан, 27% крохмалю і 1% цукру. Саме салепом і користувалися знахарі, як засобом що посилює чоловічу силу. Очевидно й в цьому полягає весь секрет любовних чар салепових бульб. Та основна їх цінність (що визнано й науковою медициною) в тому що вони мають гарні поживні властивості і багаті на слиз. Салеп орхідей був дуже популярний в народній медицині Сходу, звідкіля і був запозичений нашою народною й пізніше науковою медициною. На Сході, в Ірані, Туреччині з салепу виготовляли напій, який пили ранками з медом при крайній кволості для відновлення втраченого здоров’я. перси твердили, що коли нема їжі, на добу досить 40 грамів салепу, розмішаного водою чи молоком і сили знову відновлюються. В народі рекомендують приймати відвар (3-10 гр. потовчених бульб на 180 грамів перевареної води або молока) при поносах, катарі товстих кишок, катарі сечового міхура. Відвар готують так: 5-10 гр. порошка розмішують в 30-100 гр. холодної перевареної води, потім додають 90 гр окропу і збовтують, поки суміш не перетвориться в густий од номанітний слиз.

Ф.І. Мамчур пропонує як загально-зміцнювальний засіб такий напій: 5-10 гр. порошку салепових бульб довго збовтувати в 1 склянці бульйону або молока, які щойно закипіли, поки не утвориться густий слиз. До бульйону при цьому додають 3-4 столових ложки виноградного вина. Вживають по 1/4 склянки 4 рази на день. О.П. Попов радить готувати напій на молоці з медом. Особливо ефективна дія салепу при дитячих поносах; він необхідний для підтримання сил у людей похилого віку, при туберкульозі, а також тим, хто переніс важкі травми, кровотечі, втратив силу і здоров’я після важкиж переживань.

Чимало ентузіастів намагались приручити любку на присадибній ділянці. Та все без успіху. Лише шкодили рослині. Любка довгий час скніла й незабаром пропадала. Краще усім природолюбам старанно оберігати ті мізерні місця, де ще проростає орхідея від бездушного її винищення. Хай квітне чарівна квітка орхідеї з таємничою назвою «люби мене не покинь».

Скоро приходить до нас весна. Вона щедро подарує всім гарний настрій та багато сонця і тепла пахучі первоцвіти, молоду кропиву, цілющий березовий сік, бруньки берези і сосни, духмяний травневий мед, пилок, прополіс. І саме зараз час поповнити наш організм вітамінами, позбутися токсинів, солей, каменів, покращити обмін речовин, очистити судини, дістати заряд бодрості і здоров’я, бо дари Матінки-природи це аптека на нашому столі. Тож скористаймося ними.

Нехай всі трави з поля й лісу
Силу і здоров’я Вам дарують
І вічну молодість начарують.
А вічнозелені Карпатські гори й ліси
Наснагу й натхнення - для серця й душі.