23 грудня — свято Бога Рода

Род вшановується в перший день після Різдва як першопочаток життя, він дарує життя вciм земним істотам.

Йому випікають коровай, варять пиво i мед, проголошують замовляння на честь Рода: «Хай все добре народжується!». Відвідують своїх рідних та близьких, пригощають пирогами, пивом і медом...

Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння (це випадає на 22—23 грудня). У цей день також поминають померлих і вшановують старших родичів та “родителів” (батька і матір, тобто тих, хто народив).Волхви здійснюють “рождественноє волшеніє”, що означає віщувати за зірками майбутнє родів — “родословіє”. В давнішу наші Пращури читали “Рожденник – книгу, в которій указані добриє і злиє дні і часи і вліяніє їх на судьбу нарождающихся младенців”, тобто за давніми “волшебними” книгами віщували дитині долю. Такі віщування називалися ще “звіздочотіє”, “звіздословіє”, або “звіздозаконіє”. Християни довго і безуспішно боролися із вірою в Рода і Рожаниць. Так, у Кормчій книзі 1284 р. внесено правило № 61 від 6-го Вселенського собору, яке наказує суворо карати тих, “іже в получаї вірують і в родословіє, рікше в Рожаницю”. Тут слово получаї означає “доля, рок, сліпий випадок”‘. Колись побутувало багато імен, похідних від імені Рода: Родак, Родан, Родик, Родко, Родимир, Родислав, Родобог — так називали дітей, які народились на Свято Роду