Християнський подвиг

Був ото багатий купець; мирське ім'я йому було Чернь. Але надумав він стати монахом. Роздавши своє майно по монастирях і нужденних, пішов він у печеру до Антонія, благаючи, щоб той зробив його чорноризцем. Антоній одягнув його в чернечий одяг і нарік його ім ям Ісакій.

І обрав цей Ісакій строге життя. Він обдер козла мішком, і натягнув на свою власяницю, і обсохла сира шкура довкола нього. І замкнувся він у печері, в келійці малій, ліктів на чотири, і тут невпинно молився богу зі сльозами день і ніч. А їжею його була одна проскура. і та через день, а води він пив в міру. їжу приносив йому Антоній і подавав через віконечко, в яке лише рука проходила. І таке чинив він сім літ, на світ не виходячи, не лягаючи, а сидячи він приймав трохи сну.

І одного разу, співаючи псальми аж до півночі... він втомився і сів спочити, загасивши свічку. Та несподівано в печері загорілося світло, немов би Сонце,., і підійшли до Ісакія двоє прегарних юнаків, і звернулися до нього: "Ісакію! Ми ангели. А це до тебе йде Христос із ангелами. Вклонися йому!"

Ісакій побачив натовп, - а один серед них такий, що сіяло від його обличчя дужче, ніж від усіх. І, забувши перехреститися, він вклонився бісівському дійству, як Христосу. Біси тоді зняли крик: "Ти вже наш, Ісакію!"... і була їх повна келія. І сказав один із бісів, якого звали "Христос": "Візьміть сопілки, бубни і гуслі і тніть, нехай нам Ісакія потанцює!

І утнули вони в сопілки, гуслі і бубни, і стали ним забавлятися, і, стомивши його, залишили його ледве живого і пішли. ..Ісакія був такий розслаблений тілом і розумом, що йому було важко встати, сидіти; лежав він на одному боціімочивсяпід себе багаторазово, і черви велися йому підбедрами від того, що він мочився....Німий і глухий лежав він два роки, а на третій рік він заговорив, і став чути, і почав ходити. Але нехтував він до церкви ходити, і його силою тягнули до церкви, і так помалу "привчили" його.

Ісакій, не бажаючи людської слави,почав юродствувати і капостити то ігумену, то братії,то світським людям, так що деякі його (навіть)били. А потім став він ще строгіше жити, і воздержуватися, і постити, і не спати. І так жив він до самої смерті. Такі ото були чорноризці Феодосієвого монастиря, що сяють і по смерті, як світила...