Християнство повинно бути сонцепоклонництвом

Хочу повідомити всіх про те, що так зване "християнство", яким іудеї задурили всім голови, спочатку було зовсім іншим. Дуже популярним в стародавньому Ізраїлі було поклоніння "війську небесному" — Сонцю, місяцю і зіркам (Єр., 8: 2; Єз., 8:16).

З опису релігійної реформи царя Йосії (621 р. до н.е.) (І Цар. [IV Царств], 23: 4-14) видно, що в єрусалимському храмі зберігалися ідоли і обрядові речі, пов'язані з культами Баала, Астарти, сонця, місяця, зірок і "всього війська небесного". При храмі перебували і спеціальні будинки, в яких жили жриці-кохання, які ткали для Астарти одяг ( 4Цар. 21; 23:7, 11; 2Пар. 33:2). У храмі були також колісниці сонця і коні, яких іудейські царі йому присвячували (4Цар 23:11). Обрядовість служіння сонцю включала, очевидно, ритуальний проїзд зображень цього божества на священній колісниці, що мало відповідати проходженню сонця по небу від сходу до заходу. В одному з псалмів (19 [18]: 5-7) зберігся опис, відповідний цьому ритуалу:

"Сонцю він поставив намет на них (небесах)
і воно, як наречений, виходить з-під свого даху над головою,
радіє, як витязь, пробігти свій шлях.
Від краю небес його вихід,
і його хід до їх країв,
і ніщо не сховається від його жару".

Задайте питання православному християнину, з якого дива він святкує пасху 1 травня, якщо євреї відсвяткували її ще 2 місяці тому. І ви не отримаєте відповіді! А ось і відповідь:

Свій Великдень — Песах, євреї святкують на весняне рівнодення (як і давні слов'яни) в період з 14 по 21 нісана (відповідає березню-квітню), тому, що це язичницька традиція, яка у іудеїв йменується святом Весни. Все тому, що ісус — це втілення весняного сонця, як і у нас Ярило, який помирає у грудні (свято Корочуна) і воскресає 24 грудня (Коляда). Зрозуміло, що ісуса, як людини ніколи не існувало, доказом цього є і хрест — який є не символом розп'яття, а символом сонця у всіх релігіях світу.

Слова про ісуса-сонце в біблії:

"є вічне слово, господь, христос. Особа його сяє як сонце в силі своїй (Від 1:16). Він є сонце правди (Мал. 4: 2), істинне світло (Ін 1: 9). "прийшов в світ, щоб відокремити світло від темряви, щоб служити світлом світу (Ін 3:19, 8:12, 9: 5) і все просвічує, — він світло надвечірнє, вічне, незаходиме (Від 21:23, 22: 5).

Відомий нам і єврейський сонцепоклонницький храм, так званий — «Бейт а-Мікдаш», тобто «Будинок Святості» — культова споруда, яка була центром релігійного життя між X століттям до н.е. і I століттям н.е. Іосіф Флавій так трактував значення храму:

«Дванадцять знаходилися там хлібів, які відповідають дванадцяти місяцям; сім лампад [світильників] — сонцю, місяцю і п'яти [відомим тоді] планетам [Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн]; а чотири роди матеріалів, з яких була зіткана завіса, — чотирьом стихіям [земля, море, повітря і вогонь]».

Цікавий і такий факт: у самарян в паску, під час заколення ягняти, його кров'ю дітям на лобі ставляться особливі знаки, що мають вигляд хреста. Час заклання пасхального ягняти обіймає час дня, коли сонце починає схилятися на захід, — до пізнього вечора. Це можна назвати відвертим язичницьким обрядом жертвопринесення сонцю.

Ще в одній авраамістичній релігії — ісламі, віруючий повинен здійснювати п'ять разів на день молитву. На світанку (до сходу сонця), опівдні, у другій половині дня, після заходу сонця, вночі (через 1,5-2 години після заходу сонця).