Пройшло вже майже 7 років з дати відкриття пам’ятки світової культури – трипільського «Храму Семи Вівтарів», на поселенні біля с. Небелівка, Кіровоградської обл. Феноменом стала не тільки сама «мегаструктура» площа якої складає 1200 м², й не тільки 6-ти тисячолітній вік, а й унікальний сакральний простір Храму наповнений силою прадавньої віри.
Золоті й кістяні прикраси, цілі набори керамічного ритуального посуду, біноклеподібні вироби, глиняні статуетки, піфоси, залишки чаш зі слідами ароматичних речовин, вироби з кремнію, понад 2,5 тис. розрізнених фрагментів кераміки, обладнанні місця для приготування ритуального хліба з зернотерками, глиняні подіуми та столики – це тільки частина наповнення храмового простору велич якого важко осягти. У своїй основі Храм беріг до наших часів сім ритуальних «Вівтарів Вогню» (деякі з них збережені), які мали логіку розміщення й навіть логіку розмірності в просторі Храму, що як виявилося пізніше було точною проекцією на точки Всесвіту. Тут не було випадковостей, й до цього нам доведеться повертатися знову й знову заради віднайдення самих себе. А зараз хочемо звернути увагу на одну зі священних реліквій Храму добуту з руїн.
За результатами розкопок 2012 р. в яких відпрацювали спільно британсько-українська експедиція (за грантовою підтримкою National Geographic Society та Arts and Humanities Research Council (AHRC)), Даремський університет Великої Британії на власному сайті розмістив унікальний звіт про проведену роботу на українських землях, з оприлюдненням частини супутніх фотодокументів[1]. Тут серед усього, оприлюднено досить незвичні знахідки, які за висновками вчених відносились до якоїсь специфічної практики (Фото 1, 2).
Ці знахідки були сконцентровані в західній частині «Храму Семи Вівтарів», в районі ритуального вогнища. Конусність перфорацій в керамічному диску відповідає конусності керамічних фішок, що без труднощів зводить ці вироби в «предмет» загального використання. Так англійські археологи на своєму науковому сайті, без проблем інтерпретували ці дві унікальні знахідки, як предмети одного призначення, й визначили їх як «Гральна дошка» та «Гральні фішки»[2]. Разом з цим вітчизняні археологи відчуваючи й розуміючи власну культуру, подібні знахідки вже давно пов’язують з об’ємною знаковою системою, яка могла використовуватись для обліку та культових церемоній[3] [4]!
Щоб зрозуміти чи був цей тарілкоподібний «предмет» з системою лунок й фішок до нього пов'язаний з грою чи все ж з певним обчисленням та сакральними діями, варто детальніше проаналізувати такі параметри: місце знахідки; синхронність даної знакової системи з відомими гральними дошками та культовими предметами календарного призначення; форма соціальної організації трипільського суспільства з цінностями направленими на розваги чи на сакральність Річного Кола [з яким міг буди пов'язаний віднайдений артефакт].
- Місце знахідки: На сайті Даремського університету є коротка характеристика Небелівського Храму в якому знайшли предмети трипільської культури: «Коротко кажучи, мегаструктура Небелівка в певному сенсі набагато цікавіша, ніж ритуальний центр з усіма атрибутами халколіту». Разом з цим мало ймовірно щоб подібні культові місця у всій світовій культурі використовувалися заради розваг чи будь яких настільних ігор. Це б виглядало подібно тому, як зараз сходити в Церкву заради гри в карти чи лото. Сама ж керамічно-перфорована структура з умовними фішками віднайшлася біля Вівтаря (разом з іншими культовими предметами), що унеможливлює її використання в якості розваги біля святого місця. Отже, артефакт знайдений серед предметів культового призначення в Храмовому просторі проблематично відноситься до грального приладдя. Гральний предмет мав би знаходитись в місцях не релігійного призначення й серед речей відповідних йому;
- Синхронність знакової системи: Порівнюючи відомі артефакти доби неоліту та енеоліту, які могли використовуватись як приладдя для проведення «ігор», стає зрозумілим невідповідність Небелівського артефакту до гіпотетичних «гральних дошок». Порівняймо на (Рис. 1, 2).
Зображення: (Рис. 1) Гральні дошки: 1 – з поселення Аїн Гхазал (за Г. Ролефсоном[5]); 2 – з поселення Сузи (за А. Дунн-Ватурі[6]); 3 – «Гра на 58 дірок», Тепе Сіалк (за А. Дунн-Ватурі[7]); 4 - з Белградської фортеці (за В. Вікі та Й. Вукові[8])
Зображення: (Рис. 2) Артефакт трипільської культури виявлений в 2003 р. на поселенні Тальянки[9]. Гіпотетично віднесено до гральної дошки.До цього ж порівняймо предмети трипільського культового поля, які мають ознаки ритуально-магічного характеру зі всіма ознаками часового астрономічно кола (Рис. 3).
Зображення: (Рис. 3) Символічне зображення трипільських календарів у вигляді орнаменту на керамічних посудинахНебелівський артефакт синхронізується саме з цією культурною спадщиною.
Про існування астрономічних знань у трипільців свідчать відкриття трипільської обсерваторії V тис. до н.е. біля с. Казаровичі, відкриття «Храму Семи Вівтарів» IV тис. до н.е., залишки святилища у Лепесівці, знайдені під час розкопок М. Тиханової. Унікальні посудини з під Києва, які відкрив Вікентій Хвойко в1899р., дали змогу академіку Борису Рибакову реконструювати аграрний календар, окремі елементи якого збереглися в народних віруваннях до нашого часу[10]. Це цілком вагомий масив доказів, які забезпечують зв'язок життя трипільського суспільства з сакральним циклом річного кола й створення відповідних предметів обчислювального призначення;
- Форма соціальної організації трипільського суспільства: трипільці були одними з найдавніших хліборобів, життя яких передбачало поняття часу, сезонності, планування, підготовки робіт. Залежно від зміни річного циклу землероб заздалегідь мав підготувати землю в час коли це найпродуктивніше, провести вчасно сівбу, потім прополювання, збір й збереження врожаю. Для успішного виконання цих завдань мали бути створені чіткі форми соціальної організації з системою правил і цінностей. Природний цикл і є тим найбільшим всесвітнім порядком який міг обумовлювати організацію суспільства разом з чіткими нормами. Мало ймовірно в такому сакральному суспільстві місця для «настільних розваг», подібно рабовласницьким імперіям, де надлишок часу заповнювався грою. Натомість землеробство створювало потенціал розвитку природного стану людського суспільства в якому виокремлювалися духовні люди, землероби (жіноча сфера) та ремісники-воїни (чоловіча сфера) [первинна трьохфункціональна індоєвропейська система]. Вся ця соціальна диференціація воєдино зосереджувалася навколо символічному змісті періодичного відродження Природи й людини, що спонукало до певних ритуальних дій зі створенням методів контролю, обчислення та фіксацією річних циклів. Це могло бути двигуном створення найдавніших астрономічних календарів та обсерваторій, що ми й вбачаємо в Небелівському диску та Небелівському Храмі.
Враховуючи вищевикладене, нам тяжко віднести «Небелівський диск» до кола «ігрових речей» та побачити прояви гри в релігійному місці. Також варто детальніше розглянути й реставрувати саму знахідку, що стає можливим за допомогою комп’ютерних обчислень та графіки (Рис. 4, 5).
Зображення: (Рис. 4) Комп’ютерна реконструкція «Небелівського диску» (виконано за сприяння РО «Релігія Природи»)
Зображення: (Рис. 5) Комп’ютерна реконструкція «Небелівського диску» (виконано за сприяння РО «Релігія Природи»).Віднайдені фрагментарні залишки 6 тисячолітньої давнини, за допомогою сучасних комп’ютерних технологій пазлом склалися в єдиний віртуальний предмет. Й хто міг собі уявити, що саме такий «предмет» тримали в руках наші найдавніші предки! Що він міг означати для них? Які задачі виконував? Чи випадково він опинився в «Храмі Семи Вівтарів»? На всі ці запитання неодмінно знайдуться відповіді. Варто лишень уважніше придивитися до нього, і сама Природа підкаже його можливості!
«Небелівський диск» за своєю конструкцією має чотири центральні отвори, розміщені хрестоподібно в середині артефакту. Навколо умовного рівнобічного хреста знаходяться 32 отвори, які майже рівномірно розподілені по великому радіусу диска. Якщо провести умовні прямі осі через середину диска й чотири центральні отвори, тоді ці осі практично співпадають з отворами великого великого радіуса, ділячи весь диск на чотири рівні частини (Рис.6). Таким чином це може свідчити про продуману геометрію виробу та кожного з елементів.
Зображення: (Рис. 6) Координати «Небелівського диску» в аксонометрії з прив’язками до сторін світу (виконано за сприяння РО «Релігія Природи»).Давні архітектори «Небелівського диска» вклали в нього очевидний наочний алгоритм просторового кола, який можна читати на декількох рівнях часових інтервалів – він міг відображати денні, недільні, місячні, сезонні, піврічні та річні періоди й одночасно міг символізувати великий ритм Всесвіту. Початок відліку часу фіксувався астрономічним явищем (чи то рівнодення чи сонцестояння), але не самим дисковим календарем, а тим що було для нього «астрономічним компасом». Всі відомі нам вихідні данні по «Храму Семи Вівтарів» (й проведені сучасні комп’ютерні обрахунки) стоять на тому, що в певні моменти Річного Кола будівля забезпечувала прохід «сонячного коридору» до особливо розміщених у просторі храмових Вівтарів, заливаючи при цьому весь Храм світлом. Це й фіксувало космічну точку нового сезону. Все ж ми не перші хто привів таке положення: про астрономічне призначення «Небелівського Храму» й організацію «сонячного проходу» до Вівтарів натякав ще у 2015 р. археолог М. Ю. Відейко[11]. Відтак «Небелівський календар» міг бути використаний лише у зв’язці з «Небелівським Храмом», що й зафіксовано археологічними розкопками 2012 р.
Сам же календар може бути прочитаний на 4-х рівнях.
Відлік від еталонного часу рівнодень чи сонцестоянь очевидно проводився за допомогою системи конусних, сферичних та плоских фішок, які вставлялися в перфорації самого диску. Розмірність, форма, колір фішок могли позначати день, неділю, місяць, сезон чи рік.
- 1 рівень (місячний). Координатна шкала в 32 отвори забезпечувала чіткий розподіл місячного кола на 4 періоди. Якщо фіксувати фішками 1, 2, 3, 4 період місяця (4 неділі) то між чотирма періодами простежується чітка залежність в 7 днів (Рис. 6). Існують теорії, що в трипільському житті існувала 10 денна неділя. Навіть в такому випадку календарне коло забезпечить чітку систему відліку, якщо фішками фіксувати 1 та 2 неділю, тоді кінець 3 неділі припадає на 1 фішку 1 неділі. В такому випадку також заповняться 32 отвори календарного поля місячного кола. За нашими висновками все ж трипільське суспільство було більше схильне до чотиричасного поділу місяця й відповідно року. Це підкріплюється симетричною чотирипроменевою символікою найбільш поширеною в трипільській ойкумені;
- 2 рівень (сезонний). Після закінчення першого місячного календарного періоду, скоріше за все заповнені отвори звільнялись від фішок, після чого на одну з трьох кругових ліній диску встановлювалась додаткова фішка [лінію диска могли фарбувати], яка позначала пройдений місяць. Відлік днів та неділь наступного місяця продовжувався шляхом такого ж заповнення вільних лунок. Після проходження 3 місячних періодів (один сезон) очевидно в центральній частині диску заповнювалася одна з чотирьох лунок. Для наочності на (Рис. 7) зобразимо календарну дату – 3 день, 2 неділі, 2 місяць, 2 сезону. За Григоріанським календарем це приблизна дата 10 травня від Нового Року. За трипільським календарем Новий Рік міг рахуватися від 21 березня – астрономічний початок весни;
Зображення: (Рис. 7) Координати «Небелівського диску» в аксонометрії з прив’язками до сторін світу (виконано за сприяння РО «Релігія Природи»). - 3 рівень (річний). Рік міг рахуватися по обліковому заповненню всього календарного простору з його колами перфорацій й лініями. Різниця в добах, яка накопичувалася в Річному Колі вирішувалась калібруванням у дні рівнодень й сонцестоянь. Після закінчення року духовницький стан суспільства починав відлік Нового Року і вже нового кола. Чи фіксувалися пройдені роки? Думаємо що так і це не порожні припущення. Можемо привести наступний аргумент: Наймасштабніший обряд «Вогняного оновлення» [спалення мегапоселень] трипільської культури, який організовувався за висновками археологів десь в циклі із четвертого на п’яте покоління, чи з п’ятого на шосте (данні різняться) не міг обраховуватися саме «поколіннями». Для цього мали б бути суттєвіші методи обчислення. Ось уявімо Небелівське поселення, яке налічувало не менше 10 000 мешканців і в цьому конгломераті поколінь люди народжувалися щодня, як і помирали. Так яке ж тоді покоління рахувати першим, а яке п’ятим? Обчислення циклів, тим більше таких епохальних, не могли вестись «людинодушами»! Для цього й існували винаходи подібні «Небелівському диску». За нашим припущенням, трипільцям (чи певній частині трипільського населення) був відомий сакральний цикл, коли релігія світла й вогню мала набути свого наймаштабнішого виразу. Тут відчувається ідея оновлення Всесвіту з проекцією на людське життя. Категорії Всесвіту не обчислюються його творіннями – людьми, обчислення таких ритуальних циклів вимагало «Храмів Природи» з сакральними формами літочислення;
- 4 рівень (Ритм Всесвіту). Залишки «Небелівського диска» віднайшлися внаслідок тої умови, що 6 000 років тому наші предки у світлі своєї твердої релігійної традиції провели Вогняне циклічне оновлення поселення Небелівка. В цьому міфоритуалі, від вогняної сили скам’яніло все глиняне, що й стало надбанням вже українців. Великий ритм Всесвіту супроводжений календарними дослідженнями й особливими ритуалами доброзичливих хліборобів, таким собі часовим порталом передає до наступників найцінніше – Віру, яка теж за законами Вічного Колообігу має оновитись. Сам же трипільський календар, одночасно такий простий й неймовірний, береже в собі вічні ритми вічного Космосу. Це абсолютна парадигма, виражена символічно циклічним календарем. Вона не може скінчитися, вона не може зупинитися.
Висновок:
В культурній сфері українців мають відбутися великі зміни, й в першу чергу, у свідомості людей. Ми повинні усвідомити, що наші предки залишили нам велику духовну спадщину, і, щоб повернутися до своєї борони, необхідно відкинути невірство в самих себе. Хто ж за нас повідомить про найдавніші у світі власні Храми та Храмові реліквії правдивої й найдавнішої віри українців? Чи будемо далі звеличувати сонячний календар Стародавнього Єгипту та Вавилонські Храми, якщо маємо власні й старші на 2 000 років? Й тут все більше стає зрозумілим, що не кількість будівельного матеріалу відігравало значення в чистій духовності, не скульптури з принадами, а система поглядів на світ, людство і взаємини між людиною та Природою-Всесвітом. Все це загалом стала основним елементом культурного спадку індоєвропейських, згодом слов’янських народів, а від них й українського етносу.
Немовби провидець, Михайло Грушевський пише про найдавніший український календар, якого він не знав, що він: «був скелетом, риштуванням, до котрого чіплялись різні акти релігійно-поетичного і громадського життя... Річний календарний круг – се заразом властиво єдина наша релігійна система, передчасно розбита і зруйнована новими церковними заходами». До цього ж можна додати положення академіка Мірча Еліаде, який у своїй книзі «Аспекти міфу» висвітлює подібну проблематику: «Можна сказати, що якась частина народної релігії дохристиянської Європи вижила і вбереглася, прийнявши форму календарних свят та трансформувалась в культ святих. Церкві довелося більше десяти століть боротися проти постійного напливу й припливу «поганських» елементів (тобто того, що належало космічній релігії) в християнські легенди й християнську практику». Відтак бачиться той час коли найдавніші астрономічні календарні свята українців, а заразом і всіх індоєвропейських етносів, набудуть свого правдивого значення.
[1] Проект трипільських мегапоселень. Рання урбанізація в праісторії Європи: феномен трипільських мегапоселень [Електронний ресурс]/ Рання урбанізація в праісторії Європи: феномен трипільських мегапоселень // Режим доступу: http://community.dur.ac.uk/j.c.chapman/tripillia/2012.season/.
[2] Там само.
[3] Відейко М.Ю. Об’ємні глиняні символи трипільської культури // Енциклопедія трипільської цивілізації. Т. 1. – К., 2004 – C. 469-471.
[4] Відейко М., Бурдо Н. «Мегаструктура» – Храм на трипільському поселенні біля с. Небелівка // Культовий комплекс Кукутень-Трипілля та його сусіди. Збірка наукових праць – Інститут археології НАН України, 2015 – С. 331.
[5] Rollefson G.O. A Neolithic Game Board from Ain Ghazal, Jordan // Bulletin of the American Schools of Oriental Research – 1992 – P. 1-5.
[6] Dunn-Vaturi A. «The Monkey Race». Remarks on Board Games Accessories // Board Games Studies International Journal for the Study of Board Games – Leiden, 2000 – P. 107-111.
[7] Dunn-Vaturi A.Board Game, the So-called «Game of 58 Holes» // Near Eastern Antiquities: Iran, Musée du Louvre – 2010.
[8] Biki V., Vukovi J. Board Games Reconsidered: Mancala in the Balkans – 2010 – Р. 183-209.
[9] Чохаджиев С. Неолитни и Халколитни Култури в Басейна на Река Струма – Велико Тырново, 2007 – С. 124-125.
[10] Ґейштор А. Слов’янська міфологія – К., Видавництво "КЛІО", 2015 – С.272.
[11] М.Ю. Видейко. Фрагмент лекции “Археоастрономия в Украине: археологические факты” [Електронний ресурс] / Фрагмент лекции “Археоастрономия в Украине: археологические факты” // – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=7BiHvcrNYBY.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira