Наше майбутнє в минулому

Світогляд майбутнього кардинально відрізнятиметься від іудейсько-християнського світогляду. Він буде виходити із абсолютно іншого сприйняття стану людини та її цілей.

Він, в першу чергу, базуватиметься на глибокій повазі та пошані до Природи, яка сприймається як позачасовий порядок без початку чи кінця, але зазнає постійних змін та циклічного оновлення, і який у своїй остаточній конфігурації є супутнім божественному, який він трактує як суб’єкт, а не як об’єкт.

Він розглядає людину як частину Природи і пропонує відновити природні закони на належне їм місце в людських справах — таким чином відновлюючи священний зв’язок між людиною і Природою, який був зруйнований семітською ідеологією.

Водночас він заявляє, що для свідомого арійця не може бути відділення від божественного; що його Боги не в якомусь іншому світі, а перебувають в серці; і що правильне релігійне ставлення — це шанування, а не страх.

Таким чином, це знімає тягар первородного гріха і провини з його плечей і припиняє його зневагу перед Всевишнім, проголошуючи натомість його славне благородство. Він відновлює суттєву цілісність людини, бо, на її думку, між тілом і душею не може бути щілини. Нарешті, він представляє твердження, а не заперечення, життя, і вчить героїзму, мужності та рішучості перед невблаганною долею, навіть коли це пов’язано з похмурістю та зневірою, бідою та смертю.

Таким чином нова Ідея — повернення до традиційних цінностей арійської Віри звільняє арійську людину від тієї внутрішньої напруги, яка характеризувала духовне життя на Заході протягом останнього тисячоліття, і приводить її у гармонію із законами Природи та власним буттям.

Одним словом, світогляд майбутнього повертає арійську людину до здорового, природного стану, ще раз дозволивши безперешкодно виражати свою рідну духовність, а також звільнивши його для виконання великої місії. Тим самим відроджуючи віру наших давніх прабатьків, котрі жили у спілкуванні та зв’язку з Природою та насолоджувались розвинутим духовним життям, яке встановлювало морально-етичні норми їхнього суспільства та задавало духовний тон їхньої долі.