Що означає слово "язичництво"?

Від отця Орія (або Ірія, як його ще називали) до князя Діра, за «Велесовою книгою», пройшло тися­ча п'ятсот літ (дощечка 6-В). Отже, можемо встано­вити, що прабатько Ор жив близько 620 р. до н. е.

Ці часи в історії нашої Батьківщини відомі як скіфські. Тоді Скіфія-Руськолунь була сильна і мі­цна. Пращури отримали від Перуна залізні мечі, якими поборювали всіх ворогів, бо отці славного роду Орового відкидали їх від своїх теренів, і пе­ремагали вони Сирію і Єгипет, Та не послухало плем'я одне Велеса, який вчив «ходити прямо, а не криво», і втратили єдність свою... Так не всте­реглися від ворогів і потрапили до персів у полон: «... пішли, похиливши голови свої під ворожі бичі, — то бо сильні загони напали з трьох сторін».

Довго тривали літа рабства, але настав той день, коли руси вирвалися з полону. Перси ж не гналися за ними, лише сказали: якби руси вірили в своїх Богів, то їх не приневолили б.

Волхви повідомляють у «Велесовій Книзі» про те, що, перебуваючи в неволі, «наші Отці одні хо­мути носили і ніяк не звалися інакше, як язични­ки» (дощ. 6-Г). І тому Богами були збережені.

Тут Віщуни подають нам, їхнім нащадкам, урок патріотизму і любові до рідних святинь. «Ми — нащадки Славуни і маємо бути горді, і не шкодує­мо життя... І краще маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві, й не поклонятися богам чужим» (дощ. 6-Г).

Саме на цій дощечці ми вперше зустрічаємо сло­во язичники, яке через нав'язувані тисячоліттями стереотипи мислення наш народ не може розціню­вати однозначно. Скільки разів доводиться спосте­рігати навіть серед свідомих українців-рідновірів якийсь атавістичний страх або й зневагу до цього слова. Постійно чуємо застереження, що нібито так називала наших предків християнська церква і що ми не повинні користуватися цим словом, бо воно нібито має негативний зміст.

Такі й подібні думки позбавлені якогось історич­ного ґрунту. По-перше, тому, що слово язик у давньослов'янських мовах, окрім назви частини тіла і значення «мова», має ще й значення «плем'я, на­род зі спільною мовою». По-друге, це поняття у гре­ків має аналог етнос, яким користується і сучасна українська наука. Якщо дати повне визначення ет­носу. то побачимо ширше коло понять, яким окрес­люється історія й сутність народу.

Етнос — це спільнота людей, що має спільну те­риторію (рідну землю), спільну мову (рідну мову), спільні родові легенди про власне походження, спі­льну історичну пам'ять, звичаї й обряди, тобто — рідну релігію. Отже, це слово пов'язане з етнічною (національною) релігією як основою духовної куль­тури кожного народу,

Імперська сутність світових (інтернаціональних) релігій виявилась, у першу чергу, в термінології'. Хри­стиянство активно впроваджувало слово «поганст­во», яке справді має негативний емоційно-оціночний відтінок, з метою зневажити, принизити національ­ну віру завойованих ним народів.

Нині застосування цього слова є ознакою низь­кого рівня культури людей, адже воно не може вва­жатися нейтральним науковим терміном. Слово «по­ганство» з філологічної точки зору є вульгаризмом, тобто грубим словом неосвіченої людини, яке ме­жує з лайливою лексикою.

Через офіційне впровадження цієї кальки з ла­тинського радапи5, більшість іноземних мов пере­кладають слово язичництво саме цим вульгариз­мом. У цьому також слід вбачати наслідки політики «злиття культур» (читайте — релігій, етносів), коли тільки світові інтернаціональні релігії вважаються до­стойними, а всі народні етнічні віри є чимось меншовартісним, зневаженим.

На одній із міжнародних релігієзнавчих конфе­ренцій перекладачка вибачалася через неспромо­жність перекласти англійською назву Громади Укра­їнських Язичників «Православ'я», зазначивши, що знає тільки слово pagan. Коли я зауважила, що мо­жна перекласти слово nation (національна), це ви­кликало велике здивування. Знову спрацювали сте­реотипи мислення, нав'язані всім народам агресивним християнством.

Тож, звернімось до словника і пригляньмося до слова язичництво без християнської упередженос­ті. Новий великий електронний англо-російський сло­вник 1997 р., що містить 250 тисяч слів, подає де­сять англійських відповідників до слов'янського сло­ва язичництво. Наводимо їх разом з перекладом і примітками українською:

1. heathen — язичник, неюдей (біблійне); вар­вар, дикун, неук, невіглас.
2. infidel — язичник, невіруючий, безбожник.
3. pagan — язичник, атеїст.
4. aynim —язичник, мусульманин (зневажливо).
5. раgandom — язичницький світ, язичництво, язичники.
6. еtnic — представник якоїсь етнічної групи; представник національної групи, що говорить своєю мовою, дотримується звичаїв свого етносу (переважно про національні меншини); тубілець (зневажливо); язичник (релігійне).
7. heathendom — язичництво, язичницький світ.
8. heathenize — навертати в язичництво, бути язичником, здійснювати язичницькі обряди.
9. gentile— неюдей (біблійне), немормон (аме­риканське); язичник (біблійне), ідолопоклонник.
10. nation — народ, нація; країна, держава; (-2) народи світу; язичники (біблійне, про нежидів); про американських індіанців; група, шар населення (архаїчне); земляцтво.

Таким чином, цей словник красномовно засвід­чує ідеологічні маніпуляції з термінологією, вигідні лише націям-загарбникам (імперіалістам), які, пра­гнучи до світового панування, всіма доступними їм засобами намагаються знищити справжній зміст стародавніх слів і понять. Уважний читач уже зве­рнув увагу на те, що в трьох випадках з десяти сло­во язичник означає нежид, в одному немормон. Впадає в око й те, що в двох випадках дається при­мітка «зневажливо», а також сім відповідників, що мають негативний зміст: варвар, дикун, невіглас, неук, безбожник, атеїст, ідолопоклонник. Лише один раз із десяти значень вказано, що язичник означає релігійне поняття.

Однак крізь стіну зневаги й презирства до цьо­го ненависного християнам слова, як ломикамінь крізь скелю, пробивається ясний промінь світла — слово язичник означає представника якогось іншого (неюдейського) етносу, народу, нації, який (чомусь?) розмовляє рідною мовою і дотримуєть­ся своїх рідних звичаїв (тобто рідної віри). А таких людей, як нам відомо, ще й нині називають націо­налістами. І хоча сучасні українці вже не вважа­ють слово націоналіст негативним, надаючи йо­му патріотичного змісту, але слово язичник ще не всі здатні сприйняти як вищий прояв любові до своєї рідної землі і своєї нації.

Язичництво є витоковим, самобутнім феноме­ном кожної нації, яка себе поважає, воно є водно­час і способом її самозбереження, виживання й ду­ховного піднесення. Враховуючи еволюційні про­цеси в загальному розвитку народів, можемо ствер­джувати, що язичництво є самодостатньою релі­гійною системою на кожному історичному етапі жит­тя етносу, якщо воно розвивається природно і без перешкод. Язичництво стало кісткою в горлі лише тим, хто хоче знищити, знівелювати всі національ­ні відмінності, а за ними й кордони держав, щоб утвердити своє світове панування. Пам'ятаймо, що збереження етнічного розмаїття світу — єдиний справжній порятунок людства, бо в єдності різно­манітного твориться гармонія Всесвіту.