Великий Велесів день: традиції, прикмети та значення свята

Це свято має далеке дохристиянське коріння і стосується воно одного з найдавніших та найбільш шанованих богів на території України. Великий ідол Велесу раніше стояв у центрі Києва, на Подолі. Проте, з прийняттям християнства — ідола знесли.

Попри це, легенди та згадки про Велеса все ж збереглися й до нашого часу. Він завжди був унікальним божеством та вирізнявся поміж інших, адже, його сила проявляється у всіх трьох світах: Яві, Наві та Праві. Якщо інші божества ділилися на «світлих» та «темних», то у Велеса були властивості обох сторін. Також, він мав змогу переходити між нашим світом і потойбічним.

У Яві він посідає місце Заступника худоби та Живої природи. У Праві він Бог Вищої Мудрості та Заступник Волхвів, а у Наві — Підземний та Підводний Владика, Володар Підземного Царства.

Що робили наші предки у Велесів день?

Готувалися до нього завчасно, наливали у глечики тепле молоко — як піднесення Велесу. Прикрашали сушеним листям оселю, стелили хутро у вітальні. В цей день проводилися обрядові дійства на капищі біля ідола.

Жінки пили в цей день медовуху, а ще, могли символічно «бити» чоловіків, мовляв, щоби ті слухняні були. Єдина заборона цього свята: на телятину та яловичину — це м’ясо їсти чи готувати не можна. Адже, велика рогата худоба — це тотемні тварини Велеса.

Прикмети та приказки 11 лютого

«Проллє Влас масельце на дороги — пора зимі налягти на ноги».

Наші предки ще до Стрітення починали слідкувати за погодою, а саме — 11 лютого. Якщо на Велеса теплий день, то й весна буде ранньою і теплою.

Вважалося, що цього дня всі сни віщі, тож, треба запам’ятовувати, що приснилося. Вдалим вважали день для лікування, адже тоді сам Велес допомагає подолати хворобу.