Як постала Велесова Книга?

Віками предки зберігали знання в усній традиції. Старці передавали легенди онукам, онуки виростали і перетворювались у вождів, передавали традицію нащадкам, мова виступала ключовим компонентом у свідомості людини.

Слова як зерна проростали у плодовитій землі і ставали заповітами. Та найшла пліснява на наші землі. Мудрих волхвів було порубано і спалено живцем на очах народу, а вожді складали зброю – чужинська релігія забороняла їм чинити опір, нав’язуючи убогість і покору. Ми потрапили під важке іго злодіїв, які духовно і фізично нищили, грабували нас. Будь-які сплески опору безпощадно каралися катуваннями. Ті, що залишились – змушені були бігти і зашифровувати послання майбутнім поколінням в дощечки, бо з часом і їх буде убито. 

Так і повстала Велесова Книга – цілком закономірне явище в культурно-історичному процесі розвитку Русі-України. У 1919 році в маєтку Великий Бурлюк на Харківщині були знайдені загадкові письмена викаробувані на дерев'яних дощечках. Полковником білої армії Алі Ізенбеком вони були вивезені до Брюсселю, де у 1925 році з ними ознайомився письменник-емігрант Юрій Миролюбов. Саме він почав перші переклади Велесової Книги. На жаль, не було тоді ані професіональних лінгвістів, ані дослідників, які б могли достовірно проаналізувати та перекласти невідомий матеріали. Багато літер було витерто, частина дощечок розбита, інша – загублена. Звідси і всі неточності та недостовірності перекладу. 

Деякі “доброзичливці” відразу цим скористалися і разом з Велесовою Книгою заперечують існування й цілого українського народу, існування української мови. А від заперечення окремості існування народу, його мови та історії, лише один крок до заперечення права на його існування взагалі… 

Тому доцільно було б не називати Велесову Книгу підробкою на догоду зайдам, а створити наукову комісію та ретельно проаналізувати фотокопії, визначити правдивість історичних фактів дощечок. Безумово, багато разів книга була писана-переписана і нумерація, яка є сьогодні - зроблена перекладачами-упорядниками в довільному порядку. 

Тим не менш, Велесова Книга викладає світогляд та етнічні витоки русинів-українців, це вже готова концепція для нашого народу. Можна написати книгу, яка буде піднімати мотивацію народу, яка викличе цікавість до історичного коріння, але написати книгу, яка б пробудила генетичну пам'ять сотні поколіннь, пам'ять душі, пам'ять роду - практично неможливо...

"За десяток віків забули своє родство, і так роди жили окремими племенами. Се називаються ті поляни, свередзі і деревляни: тут бо всі руські… За другу тисячу літ підпали розділу і лишились у самотності… І так за дві досьогодні тисячі літ не могли сутворитися до Русі, а там прийшли варяги..." (Книга Велеса).

Отже, Велесова Книга - виконала і продовжує виконувати свою роль, це скрижалі буття українського роду, це найперша книга, з якої варто почати свій Шлях українцю.