Юрій Миролюбов

Віками предки зберігали знання в усній традиції. Старці передавали легенди онукам, онуки виростали і перетворювались у вождів, передавали традицію нащадкам, мова виступала ключовим компонентом у

Велесова книга — помітний твір в історії українського письменства і, можна сказати, унікальний. Про Велесову книгу, назвавши її “прадавніми дерев’яними “дощечками” V століття з дорогоцінними на

"Не було неіснуючого, не було існуючого тоді
Не було ні простору-повітря, ні неба над ним
Що рухалося там? Де? Під чиїм захистом?
Що за вода – глибока безодня?
Не було тоді ні

Святе письмо... Яке відчуття може викликати поєднання цих двох слів в українця? А слова хліб святий, земля свята, свята вода, святе місце, святиня, свято, святий, святість?

Дерев'яні книги... Кому з нас не перехоплюва­ло подих при думці, що можемо коли-небудь по­читати дерев'яну книгу! Хоча нині вже й не кожна сучасна людина здатна збагнути зв'язок отого

Про Сварога слов'яни говорили, що "Дід на хмарі сидить, сам себе за бороду тримає, і світ за нього тримається".

То было такъ давно, что уже й давность
сама отъ старости выцвела, й уже не видно, что а какъ,
и только думка старых людей еще сохраняетъ
вспоминъ про то, й поведаетъ про те

Нове видання для колекціонерів видань Велесової Книги - "Велесова Книга. Волховник" ,