Волхви могли ходити по воді

Волхви і чарівники періодично з'являються на сторінках давньоруських літературних творів. Вони бентежать народ, який забувши про своє хрещення, з боязкою повагою дивиться на творені ними "чудеса" і при незначному впливі з їхнього боку, вже готовий встати під язичницькі стяги і громити представників офіційної влади - як духовної так і світської.

Логічні побудови, за допомогою яких давньоруські літописці і проповідники викривали в діях чарівників підступи диявола, навряд чи могли переконати, наприклад новгородців, які зібралися за намовою якогось волхва в 1071 р. "побити" єпископа Федора. (В свої часи не тільки ісус міг ходити по воді але й волхви давньої Русі, показуючи свою силу як - доказ своєї обраності).

Так волхв ще в XI ст., обіцяв перейти перед усіма людьми по воді річку Волхов. Напевне це справило враження він "много прельсти, мало не всего града". І тільки віроломний, вчинок князя Гліба, який вдарив названого волхва сокирою в самий розпал "дискусії" подіяв - "и людье разидошася".

Уривок із літопису про ходіння волхва по воді:

«Сице бѣ волхвъ въсталъ при Глѣбѣ в Новѣгородѣ; глаголашеть бо людемъ, творяся акы богъ, и много прельсти, мало не всего града: глаголашеть бо, яко провѣде вся, и хуляшеть вѣру крестияньску, и тако глаголаше , яко «преиду по Волхову пред всѣми людьми». И бысть мятежь въ градѣ великъ, и вси яша ему вѣру, и хотяху побити епископа Федора. И епископъ же Федоръ, вземши честныи крестъ и оболчеся в ризы, и ста пред народомъ, и глагола им: «аще хощете вѣру няти волхву, тои за него да идет; аще ли вѣрует къ кресту, да идеть к нему». И раздѣлишася на двое: а князь Глѣбъ и дружина его сташа у епископа, а людие вси идоша за волъхва; и бысть мятежь междю ими. Глѣбъ же, въземъ топоръ под скуд, и прииде къ волхву, и рече ему: «то вѣси ли, что утро хощеть быти, что ли вечеръ». Он же рече: «провидѣ Б вся». И рече Глѣбъ: «то вѣси лѣ, что ти днесь хощеть быти». Он же рече: «чюдеса велика створю». Глѣбъ же, выимя топоръ, ростя и, и паде мертвъ; и людье разидошася».