Яровит – слов’янський Бог пробудження природи

15 квітня — Яровит. Яровит – слов’янський Бог пробудження природи навесні й одночасно Бог війни. Приносить неочікувані блага та добробут. В його честь проводять танці та співають пісні.

У давнину чоловіча пристрасть порівнювалася з мужністю, войовничістю й силою. Тому Бога родючості досить часто зображували з мечем. Яровит — дослівно — ярий витязь, войовничий дух. Міхельберзький монах Герборд писав, що Яровит «по латині називаємий Марсом».

У Волегасті (нині — портове місто над Балтійським морем у Німеччині, яке колись належало балтослов’янським племенам лютичів і бодричів), до XII ст. стояв храм Яровита. Тут на стіні висів священний щит мистецької роботи, покритий позолотою. Нікому зі смертних не дозволялося торкатися його, бо це було пов’язане з релігійним пророцтвом. Цей щит виносили тільки у час найбільших урочистостей або війни і несли попереду війська як священну реліквію, що приносить перемогу.

Про Бога Яровита писали у своїх працях Олександр Фамінцин, Микола Костомаров, Олександр Афанасьєв. Так, зокрема, О. Фамінцин подає таку інформацію про весняно-войовничого Бога слов’ян: «Про Яровита дізнаємося з розповіді Ебона, що в Ґавельберзі, на честь цього Бога, в середині квітня, справлялися урочистості, причому місто звідусіль було оточене знаменами. Ця остання обставина вказує на войовничий характер Яровита…» [Фаминцын А. Божества древних славян]

Зберігся і запис промови жерця храму Яровита, яку він виголосив у лісі від імені самого Бога: «Я — Бог твій, я той, хто вдягає поля муравою, а ліси листям; у моїй волі плоди нив і дерев, приплід черед і все, що служить на користь людині — все це даю тим, хто шанує мене, і відбираю в тих, хто нехтує мною» [там же].